Після розставання з чоловіком спочатку я занурилася в темну, мерзенну, тягучу депресію, оскільки він був орієнтиром в моєму житті. Не хотілося жити й дихати. Ось так я і проводила свій час в наглухо заштореній кімнаті й з навушниками в яких звучала сумна музика. Коли виходила на вулицю світ здавався ілюзорним і несправжнім, чужим.
Втрата апетиту, зниження ваги – через все це пройшла.
Родичі та знайомі почали бити на сполох, оскільки я танула на очах, і допомогли вийти з цього кошмарного стану. Кожен день мене провідували, намагалися “розворушити”. Спочатку мене дуже дратували подібні візити, але поступово я до них звикла, і вже чекала їх.
Подруга втягнула в абсолютно авантюрну витівку (у всякому разі мені так здавалося на той час). Вона запропонувала сходити в туристичний похід з мінімальним набором засобів для виживання. Три дні надголодь, і наша “чудова четвірка” прокопчена димом від багаття, покусана комарами, замурзана і скуйовджена настільки, що без сміху дивитися неможливо повернулася в “кам’яні джунглі”, тобто в місто. І саме ця пригода стала поштовхом до мого повернення до життя.
Я зрозуміла що прописна істина “цінуйте те, що маєте” – аж ніяк не порожні слова. Озираючись на свої минулі відносини тепер я анітрохи не шкодую про те, що розірвала їх, оскільки колишній чоловік обмежив коло мого спілкування тільки собою коханим, і бачив у мені не рівноправного партнера, а щось на кшталт персоналу, що обслуговує : “принеси, подай, йди не заважай “.
Насолоджуйтесь життям, не терпіть, дихайте на повні груди, бо життя одне, і треба прожити його так що б потім не було прикро за безцільно прожиті роки. Розвивайтеся, творіть, знайдіть ту нішу, в якій Ви зможете проявити себе найкращим чином, і просто будьте щасливі.
