Сестра чоловіка хитрістю привласнювала наші продукти, а коли все розкрилося, не розуміла, що не так

– Ой, скоро ми з Сашком вас здивуємо! – на сімейній вечері, вставила в розмову зовсім на іншу тему Оксана.

Я зиркнув на сестру й обмінявся з дружиною Оленою здивованим поглядом.
– Я так розумію, на нас на всіх чекає сюрприз? – не витримавши, спитав я в Оксани.

– Ну, не всіх, але вас з Альоною точно! – Легка посмішка з’явилася на обличчі сестри.

Бажаючи дати зрозуміти навколишнім, що вона в курсі всього, у нашу розмову вирішила втрутитись мати.

– Так, ви будете дуже здивовані та раді, – обмінявшись багатозначним поглядом із дочкою, погодилася вона з її словами.

Ми не стали розпитувати про те, що за сюрприз для нас приготувала сестра з чоловіком, бо знали, що ті все одно не скажуть і до останнього будуть створювати ілюзію таємності.

Повернувшись додому від свекрухи, я згадала про дивні слова чоловікової сестри й вирішила поговорити з цього приводу з чоловіком.

– Як гадаєш, що Оксана мала на увазі? – із задумливим виглядом запитала я.

– Без поняття. Знаючи свою сестру, там може взагалі бути щось банальне, чому не варто надавати значення, – покривився Валерій.

На цьому розмова про сюрприз від Оксани була закрита. Через кілька днів я зовсім викинула ці думки з голови.

До того ж у мене з’явився новий головний біль. Виникли проблеми із доставленням продуктів.

Я зробила замовлення і зовсім про нього забула. Згадала я тільки тоді, коли годинник показав одинадцяту вечора.

– Валеро, продукти ж не привозили? – нервово запитала я.
– Ні, а мали? – здивовано перепитав чоловік.

– Так, я на півтори тисячі замовила, – я полізла у телефон і округлила очі. – Дивно, статус: доставлено.
– Може якась помилка? – припустив Валерій.

Я почала дзвонити в доставку, але вони впевнено заявили, що замовлення доставлено.

Я почала доводити протилежне, але оператор переконував мене, що доставка передана мені особисто в руки.

– З глузду з’їхали! – Я кинула слухавку, не бажаючи більше сперечатися з некомпетентним спеціалістом. – Подзвоню завтра і влаштую їм розгін. Собі привласнили продукти, ще й гроші здерли!

У результаті, мені таки вдалося довести, що продукти я так і не отримала, тому гроші мені повернули.

Однак через п’ять днів, коли я знову зробила замовлення, історія повторилася, правда сума цього разу була дещо більшою.

Я зателефонувала в доставку продуктів і почала знову лаятися з оператором, погрожуючи написати скаргу. Однак той почав знову переконувати мене в тому, що продукти були доставлені на адресу.

– Ви збожеволіли чи що?! Який раз таке трапляється! – обурилася я, бо терпець мій урвався. – Дайте мені цього кур’єра, я йому швидко мізки вправлю!

На моє щастя, чоловік, який доставив продукти, відповів мені досить швидко. На всі мої претензії він відповів, що господарів не було вдома, тому продукти забрали мої сусіди.

– Сусіди? Квартира порожня! Ви чого мені локшину вішаєте! – Закричала я на чоловіка.

– Ні, у тридцять третій квартирі живуть хлопець та дівчина. Дівчина забрала замовлення, та пообіцяла передати вам. Не передала? – занервував кур’єр.

– Звісно, ​​нам нічого не передали! Інакше, навіщо б я дзвонила! – обурювалася я і, стиснувши зуби, попрямувала до тридцять третьої квартири.

Двері мені відчинили досить швидко. Я навіть забула, навіщо прийшла, коли побачила Оксану, сестру чоловіка.

– Ти що тут робиш? – злякано запитала я і здивовано закліпала очима.

– Сюрприз! – вигукнула сестра і посміхнулася у всі свої тридцять два зуби. – Ми купили квартиру поряд з вами!

– Ти про це говорила за столом? Так? – несподівано згадала я.

– Так! – Задоволена собою, з гордістю в голосі відповіла Оксана. – Я все думала, коли ти нарешті прийдеш.

– Ти для цього й забирала нашу доставку? – Я згадала, навіщо саме прийшла до сусідів.
– Так, – хитро захихотіла вона. – Скажи, що мені вдалося тебе здивувати?

– Дуже! Двічі забирала наші замовлення, та залишала нас без вечері, – насупилась я. – До речі, я за продуктами й прийшла.

– Продуктів немає, – розпливлася в посмішці Оксана. – Ми все з’їли, доки чекали, коли ти прийдеш.
– Як це? – я запитливо подивилася на неї.

– Я спочатку думала на вечерю їх пустити, але ми з Сашком якось непомітно все самі з’їли, – незворушно відповіла вона.

– Сюрприз, так сюрприз, – невдоволено зітхнула я і пішла додому.

Валерію я відразу повідомила про те, що його сестра тепер живе по сусідству з нами й, що саме Оксана хитрістю привласнювала наші продукти.

– Такий собі сюрприз, – пробурчав чоловік, який виявився незадоволеним останніми новинами.

Близькість Оксани не принесла нам нічого доброго. Вона взяла в моду ловити кур’єра, який поспішав до нас, і забирати у нього замовлення, аргументуючи тим, що вона родичка пари, яка зараз перебуває на роботі.

Щойно я не отримувала якесь замовлення, я одразу ж розуміла, де його шукати.

Вона привласнювала собі все, що їй подобалося. Від продуктів до одягу, оскільки комплекція у нас була ідентична.

Вкотре побачивши, що замовлення доставлено, я стиснула кулаки й пішла у квартиру до Оксани.

– Ти знову привласнила моє замовлення? – сухо запитала я, показуючи своє роздратування.
– Сукня просто шик! Ти даси мені її на зустріч випускників? – Запитала Оксана.

– Ні! І взагалі, не смій більше перехоплювати наші замовлення! – пригрозила я родичці.
– Що в цьому такого? – здивовано подивилася вона на мене.

– Що таке? Те, що це я, а не ти оплачуєш замовлення, а ти частину привласнюєш собі! – гаркнула я. – Дістала вже! Оселилася поруч і тільки й займаєшся тим, що видивляєшся моїх кур’єрів, щоб поживитись!

Оксана змінилася в обличчі й безглуздо посміхнулася. Вона не знала, як реагувати на мої слова.
– Чуєш, не смій більше забирати мої замовлення! – Ще раз сказала я і, забравши сукню, пішла.

Про те, що я повелася зухвало, Оксана поспішила повідомити матері.

– Ми сюрприз їм зробили, а вона розоряється, – поскаржилася вона свекрусі. – Зараз братові подзвоню і скажу, щоб він поставив свою дружину на місце!

Як словом, так і ділом. Оксана зателефонувала Валерію і стала звинувачувати мене у грубості.

– Я думала, що живучи поряд, ми будемо тільки ближче, – награно схлипнула сестра. – Проте, все виявилося зовсім по-іншому.

– Тобі не здається, що, переїхавши, ти вирішила сісти нам на шию? Забираєш наші продукти, речі, частину яких ми потім не отримуємо.

– Нам на фіг не потрібне таке сусідство! – висловив невдоволення Валерій.
Оксана, не отримавши очікуваної підтримки від брата, розплакалася і кинула слухавку.

Пізніше вона передзвонила матері, та розповіла про те, як повівся Валерій. З того часу двері до квартири свекрухи, та чоловікової сестри були для нас щільно зачинені.

Рідня не пробачила нам того, що замість радості, ми, раптом, почали сердитись на те, що рідна сестра оселилася по сусідству!

А я собі міркую, і не можу уявити – невже вони й справді такі дурні? Це саме лагідне слово, яке я підібрала для їх розумових якостей!

Оселитися поряд, і псувати життя – це різні речі! Які можуть бути образи? Та і до кур’єрів у мене була велика претензія! Як можна віддати чуже замовлення казна-кому? Задовбали!

Я б подивилася на свекруху, якби її сусідка забрала її замовлення і все зжерла! Отоді б і поговорили! А це ідея, не знаходите?!

You cannot copy content of this page