Щороку ми з чоловіком їздимо на море. Раніше вдвох їздили, потім діти з’явилися і ми з ними почали мандрувати. Це вже стало сімейною традицією. По-перше, це корисно для дітей, вони потім менше хворіють. А, по-друге, і самим хочеться відпочити, далеко від міської метушні.
На жаль, цього літа чоловік не може поїхати з нами на море, тому що вступив до лав ЗСУ. Відпочити, та змінити середовище дуже хочеться, бо морально дуже важко переносити страшні події, розлуку та переживання за чоловіка. Виходило, що на море я могла поїхати тільки з дітьми одна, а відпочинок із дітьми ніякий.
Я чудово розуміла, що відпочити з дітьми не вийде і, щиро кажучи, вже опустила руки. Ні, я намагалася умовити поїхати зі мною свекруху чи маму, але що одна, що інша працювали та керівництво їх не відпускало.
Мені запропонувала свою компанію моя молодша сестра, вона почула нашу розмову з мамою і відразу ж висунула свою кандидатуру. Чесно сказати, із сестрою у нас стосунки не дуже. Нам просто нема про що з нею розмовляти. Можливо, це через велику різницю у віці, чи через те, що у нас різні батьки.
Не можна сказати, що ми постійно з нею лаємося, нам просто нема про що поговорити. Я особливо довго не думала, на морі дуже хотілося, і вже ввечері зателефонувала чоловікові сказати, що моя сестра Катя зможе поїхати зі мною і допомогти з дітьми, звичайно, він зрадів. Йому теж важливо, щоб діти відпочили на морі, і зараз він був згоден абсолютно на все.
Було вирішено, що на море поїде з нами моя молодша сестра. Мій чоловік нам все сплатив, виділив гарні кишенькові гроші, тобто сестра їхала повністю нашим коштом. Я вже уявляла, як іноді ходитиму на море і відпочиватиму від дітей, поки Катя ними займатиметься. Але насправді вийшло все зовсім не так.
Ми приїхали на море, заселились у номер. Буквально відразу ж, розклавши речі, збиралися піти всі на пляж, але моя сестра кудись відлучилася. Звичайно, з двома дітьми піти на море я не ризикнула, вирішила почекати Катю, тому просто гуляли територією.
Чекала до самої ночі. Вона прийшла до ранку і відразу лягла спати, я відчула, що від неї пахне спиртним. На мої запитання вона нічого не відповідала, тільки посилалася на те, що все розповість після того, як відпочине.
Я була в повному шоку, ніколи не думала, що з таким зіткнуся, моя сестра не дотрималася своєї обіцянки, і, здається, взагалі сюди приїхала, щоб розважатися. Наступного дня Катя попросила у мене вибачення та обіцяла, що більше такого не повториться, і цього дня ми навіть сходили з дітьми до аквапарку. Загалом, це все, що зробила Катя.
Вже ввечері цього дня її знову не було вдома, і я не знала, де вона проводить вечори, а головне, з ким. Звітувати переді мною Катя не вважала за потрібне, і взагалі ніколи не повідомляла, що кудись йде.
Зрозуміло, що я не могла на неї покластися. Я боялася, що Катя мене обдурить, наприклад, я відпрошусь у неї прогулятись, а коли повернуся виявлю дітей одних.
Мені не хотілося з нею лаятись, і тим більше нав’язувати зобов’язання, адже це мої діти. Хоча, з іншого боку, я просто не розуміла, хіба можна так? Хіба складно посидіти зі своїми племінниками?
Щодня сестра приходила напідпитку і відразу ж лягала спати. Вона говорила про те, що обов’язково виправиться і допомагатиме мені з дітьми. Я вже в ці казки перестала вірити, хотілося, щоб вона хоч іноді лягала вчасно, і мені не доводилося брехати мамі.
І якщо перші дні я намагалася до неї достукатися, намагалася в неї запитати, навіщо вона мені обіцяла, що допомагатиме, то буквально вже на четвертий день, я просто з нею не розмовляла. І, мені здається, вона навіть цього не помітила, а, можливо, навіть була рада, що до неї менше питань стало.
Відпустка пролетіла непомітно, і здається, вона була найжахливішою з тих, що в мене були. Ні, ми намагалися з дітьми хоч якось розважатися, і їм сподобалося, але я не відпочила. Навіть у морі жодного разу не купалася, бо стежила за малечею.
Загалом мій день на морі практично нічим не відрізнявся від дня який я проводжу вдома, цілий день була з дітьми, і робила лише те, що їм хочеться. Навіть кілька разів чоловікові дзвонила та скаржилася на неї, той теж був у шоку.
Я, звичайно, все розумію, справа молода, Каті всього 20 років, хочеться розваг, але я думала, що в неї є хоч крапля совісті, і вона іноді мені допомагатиме, але я помилялася. Коли поверталися, складалося таке враження, що Катя зовсім не розуміє чому я на неї образилась, вона добре відпочила.
Загалом, коли приїхали додому, я зрозуміла, що більше ніколи в житті не візьму сестру з собою на море. Це буде добрим уроком і підтвердженням того, що сподіватися можна тільки на себе.
