Сестра приїхала до батьків на свята, а після різдвяної вечері покликала мене на серйозну розмову

Мої батьки все життя працювали на землі, не покладаючи рук. Завдяки їм ми з сестрою мали все необхідне і жили не гірше за інших дітей. Після школи ми, звичайно, вирушили до міста, щоб здобути вищу освіту. Після навчання моя старша сестра Галя вийшла заміж і залишилася жити у місті. З того часу вона нечасто приїжджає відвідати маму та тата.

А я після навчання повернулася до села. Тут я знайшла своє кохання, вийшла заміж за Миколу і живу з ним у його будинку поряд з моїми батьками.

Микола — дбайливий чоловік та зять. Він завжди допомагає татові по господарству: то дров наколе, то дах підлатає. А мама його за це годує свіжими пиріжками. Я й сама день у день приходжу до своїх літніх батьків, щоб допомогти їм.

Мати з батьком мають великий город. І хоч з роками їм стало важко справлятися з господарством, тато майже все розпродав. Але город вони щороку обробляють. За словами батька, це єдине, що в нього лишилося. Тому ми з чоловіком без зайвих розмов копаємо картоплю щороку.

Йде час, а наші батьки не молодіють. Мені нещодавно зателефонувала сестра, вона заговорила про те, хто доглядатиме за батьками на старості років.

Галя одразу сказала, що має квартиру двокімнатну, невелику. А додому вона приходить пізно та постійно їздить у відрядження. Та й приїжджати до села, зважаючи на все, вона не зможе. Вона цього й не робить.

Спочатку я ображалася на сестру. Але ж не кину я маму з татом голодними на зло сестрі?! Нікому від цього не стане краще. Тому я мовчки роблю те, що мушу. Так, я живу близько і допомагаю їм. А Галина приїжджає лише на свята. Цього року вона приїхала на Різдво.

На цей раз я наготувала багато смачного. Власним коштом я купила всі продукти, все приготувала і накрила. Разом з батьками та чоловіком ми прикрасили ялинку та будинок. Галина приїхала 6 січня увечері, коли все вже було готове. Ми відзначили свято у родинному колі. А наступного дня Галя покликала мене до кімнати на серйозну розмову.

Сестра зізналася, що зараз вона у скрутному становищі, вони з чоловіком купили машину в кредит, і треба розплачуватися із боргами. Тому вона запропонувала, щоб я забрала батьків до себе — так мені буде зручніше їх доглядати. А їхній будинок ми зможемо продати та поділити гроші порівну.

Поки я з відкритим ротом усе це слухала, до кімнати зайшов Микола. Він почув частину розмови, і йому було що відповісти моїй сестрі замість мене. Він сказав:

«Поки батьки живі, вони залишаться жити у своєму рідному домі. Вирішуй свої фінансові труднощі сама. Весь цей час ми дбаємо про батьків, а ти тільки про гроші й думаєш. Забудь про дім і гроші, тому що батьки повинні зустрічати старість у достатку, вони тобі нічого не винні».

Галина після того випадку не дзвонила і не писала нам. А я не розповідала мамі з татом про цю розмову. Я не хочу, щоб вони переживали через меркантильність їхньої рідної доньки. Але й не хочеться, щоб вона отримала бодай частину спадщини.

You cannot copy content of this page