Сестра всіх переконує, що її дочка має проблеми зі здоров’ям, хоча мені здається, що в її сім’ї проблеми зі здоров’ям тільки в неї, і ті – з головою. Дитина цілком нормальна, розвинена за віком, але сестрі слова лікарів до одного місця. Вона ж сама начиталася в інтернеті та спілкувалася з такими ж матусями. Постійно тягне з батьків та інших родичів гроші на якісь нові обстеження та поїздки лікарями.
Маша завжди в пріоритеті мала родину. Вона з дитинства мріяла бути домогосподаркою, яка займається побутом та родиною. Вона це навіть у шкільних творах писала. Їй малювалася картинка, де вона в ошатній сукні при макіяжі зустрічає з роботи чоловіка, а він за вечерею захоплюється її кулінарними талантами. Про це вона розповідала постійно.
Ну, не найгірша мрія, до речі. Головне знайти такого чоловіка, який на це погодиться. І до цієї мети Маша рухалася з усією старанністю. І за собою стежила, і готувати вчилася, і макіяж опановувала. Цілеспрямована в мене сестра, сказати нічого.
Вона навіть до університету вступила лише в надії знайти там чоловіка. Саме навчання їй було не цікаве.
– Знайду чоловіка і кину, не хочу часу витрачати, – часто казала вона.
Але диплом їй отримати таки довелося. Чоловік-студент, який потягнув би вимоги сестри, щось не знайшовся. Однак це не заважало сестрі мріяти далі.
У результаті заміж вона вийшла у двадцять чотири роки, коли вже на роботі зустріла гідного кандидата. Старший чоловік її років на десять, усе при ньому, і шукав саме таку жінку. Зірки зійшлися, вся родина видихнула. Але це виявилося передчасним.
Майже одразу після весілля Маша опинилась при надії. Вона говорила завжди, що хоче щонайменше двох дітей, причому не погодок, тому вирішила, що час спливає, і в довгу скриньку цю справу відкладати не варто.
Увесь час виношування вона себе носила як китайську вазу давньої епохи. До лікарів ходила щодня, будь-яку свою дію погоджувала з ними, пила всі необхідні вітаміни, харчувалася щогодини, спала теж. Просто зразково-показова жінка.
Я за сестру була рада. Нарешті вона у своїй стихії, нарешті дійшла до своєї мрії. Ми не були найкращими подружками, але спілкувалися завжди нормально, ділити було нічого, надто вже різні. Але це мені не заважало відчувати позитивні емоції за сестру.
Чоловік їй попався добрий, теж налаштований на ту саму модель сім’ї, що й сестра. При надії опинилась вона легко, період очікування проходив спокійно та лікарі прогнозували легкі пологи. Яких, на жаль, не вийшло.
Не знаю подробиць, я тоді була на сесії, і подробиці мама мені не розповідала, лише основні тези. Але вийшло, що Маша захворіла, все починалося, як звичайна застуда, але потім виявили бронхіт, порушилися якісь показники, тому лікарі вирішили не чекати ще тиждень, що залишився до ПДР, а провести кесарів розтин.
Сестра чинила опір їхньому вирішенню до останнього, хотіла народжувати сама, але коли їй сказали, що вона своєю впертістю шкодить дитині, передумала і дала добро. Дякувати Богу, операція пройшла добре, з дитиною все було нормально, а сестру швидко поставили на ноги.
Але з того часу у Маші пунктик, що з її дочкою щось не так. І вона вже два роки намагається з’ясувати, що саме. Чоловік спочатку їй вірив, оплачував усіх можливих лікарів, поїздки до Києва потім за кордон до різних фахівців. Але всі в один голос говорили – з дитиною все добре, турбуватися нема про що.
На якийсь час Маша заспокоювалася. Потім спілкувалася в мережі з якимись незрозумілими матусями, типу “а моя дитина в місяць пішла, у три співала оперні партії, у пів року намалювала свою першу картину, у дев’ять закінчила школу та у рік полетів в космос”. Звичайно, дочка сестри таких талантів не мала, що приводило сестру до нового витку істерик “з моєю дитиною щось не так”.
Чоловік тримався з Машею рік. За рік вона пройшла стільки лікарів, скільки, мені здається, людина за життя не проходить. Ніхто нічого не знайшов. Ось взагалі жодного більш-менш вагомого приводу для занепокоєння. Але Машу їм переконати не вдавалося.
– Та у нас тут одні недоумки залишилися, нормальні фахівці вже за кордон поїхали, – твердила сестра.
У результаті чоловік від неї пішов. Розлучатись на став, але жити з нею перестав. Оплачує потреби дитини, квартиру, де живе сестра з донькою, але з нею не спілкується. А з донькою Маша не дає йому спілкуватись.
Єдине, що чоловік відмовляється оплачувати – це чергові марні дослідження, аналізи та огляди. Але сестра знайшла вихід – тепер вона трясе на це гроші з батьків та інших родичів.
– Машо, прийди до тями, у тебе здорова дитина, яка проводить більше часу в лікарнях, ніж удома. Вона швидше у цих лікарнях щось підхопиш! – намагалася я хоч якось напоумити сестру. Але мені було сказано, що мені її не зрозуміти, адже я не маю своїх дітей. Тому я така черства.
Батьки віддали їй вже всі накопичення. Вони не можуть інакше, це ж їхня дочка та онука, Маша ж плаче, просить, а слідом за нею і дитина плакати починає. А самі батьки потім живуть, затягнувши пояси майже на шиї.
Я бачу лише одного фахівця, якого треба пройти, причому не племінниці, а самій сестрі – це психолог, а якщо не допоможе, то психіатр. Якщо сестра не вгамується, буду розмовляти з її чоловіком, нехай подає на розлучення і позбавляє її батьківських прав, інакше боюся, що добром ця ситуація не скінчиться.
