Щосуботи я зазвичай ходжу до сина в гості. Він, на жаль, у цей час працює, але мене завжди зустрічає невістка. Ми сідаємо пити чай, розмовляємо, а потім беремося за роботу: готуємо кілька страв, щоб у них у неділю був вільним цілий день. Можу собі це дозволити, бо я на пенсії і вільного часу повно.
Крім того, невістка – сирота. І її не було кому вчити кулінарним секретам. Вона мені, як дочка. Завжди посміхається, слухає мене і повністю підтримує, навіть коли син зі мною в чомусь не згоден.
А я по молодості працювала в громадському харчуванні, тож розповісти і показати мені є що. Ось і готуємо каші, рагу, котлети та все в цьому дусі. Домашня їжа, адже вона найкраща.
Моя свекруха – це людина зовсім іншої породи. Владна, гордовита. У житті не пропрацювала ні дня, а пихи на десятьох вистачить. Скільки вона мені нервів зіпсувала за все життя, не повірите.
Якоїсь миті я просто перестала сприймати її всерйоз, чим заощадила собі років десь 10 життя. Вона все ще жива та постійно намагається нав’язати всім свою думку.
Коли свекруха дізналася, що онук одружився, навіть приїжджала кілька разів. Це було щось. Їй не сподобалося все: житло, район, ремонт і, звичайно ж, моя невістка. Вона, бачите, господиня погана.
Повторюся, сама вона не виходила працювати жодного разу. Щось робити по дому — то корона спаде. Добре, що її колишній чоловік, царство йому небесне, міг гідно забезпечувати сім’ю, не роздмухуючи зайвих конфліктів.
Потім свекруха дізналася, що я ходжу до сина і проводжу час із невісткою. Це її теж не влаштувало, адже, на її думку, я повністю порушую традиційну сімейну ієрархію. Приходжу до них, нав’язуюсь. А має бути все навпаки.
Але для цієї жінки немає правильних відповідей. Є тільки дві думки — її помилкова. Тож я не дуже намагаюся виправдовуватися.
За підсумками, я зміцнила стосунки з власним сином і набула ще й доньку. Я постійно в курсі всіх подій у житті моїх дітей. Крім того, я не маю відчуття самотності, особливо у вихідні дні. Адже спілкування мені вистачає з головою, внаслідок чого і мій настрій завжди чудовий.
Я намагаюся не повчати людей, завжди вести себе спокійно та доброзичливо. Вже точно не намагатися бути вищим за інших. Тож мене часто кличуть прогулятися, якщо на вулиці хороша погода.
Та й не маю такого в характері — вказувати, як треба жити. Вважаю, це дуже важлива риса для жінки у віці трохи під 60 років.
З іншого боку, я бачу, як справи у свекрухи. Незважаючи на невелику різницю між нами у віці, її за очі називають старою і навіть відьмою. Ні, не я, слово честі. Але ставлення до неї, загалом, не дуже.
І вона вже в тому віці, коли можна було б замислитися над своєю поведінкою, постаратися щось виправити. Але жінка продовжує гнути свою лінію, попри все.
На мою думку, треба бути ближчими до людей і ставитись до них з повагою. Тримати себе у формі та намагатися відповідати взаємністю на доброту. Якби всі, хоча б трішки, дотримувалися таких принципів, дивишся, світ став би кращим і привітнішим.
Спробуй і ти сходити до родичів у гості, якщо вони не будуть проти. Ось добрий спосіб, як провести вихідний день.
Тим самим ти сам весело проведеш час. Та й для інших покажеш чудовий приклад. А сидіти вдома, далеко від усіх і «насолоджуватися» самотністю — не найвеселіша витівка.
Користі від неї ніякої, та ще й на старості років буде просто прикро. Бажаю всім миру та добра, а також хороших весняних днів цього року.
