– Дивно, чому вона обрала саме мене? – розмірковувала Олеся.
Марія Олександрівна мала три невістки, але найбільше вона недолюблювала саме молодшу. Можливо, тому, що та була «під боком», адже решта невісток вважала за краще переїхати в сусідні міста, якомога далі від настирливої свекрухи. А може, то була якась особиста антипатія.
Насправді це було не так уже й важливо для Олесі. Її турбувало те, що свекруха сприймає її виключно в ролі безвідмовної хатньої робітниці.
Чоловік Олесі, Сергій, зовсім не прагнув вдаватися в їхні конфлікти та вважав, що жіночі розбирання – не його турбота, хай розв’язують свої проблеми.
Навіть, коли Олеся приходила до спальні у сльозах і скаржилася на свекруху, Сергій казав, що це нісенітниця, у кожній родині є свої розбіжності. Це не привід виносити брудну білизну назовні.
Йому легко було так міркувати. Цілими днями він був на роботі, а коли повертався, його цікавили лише вечеря та готовність його гардеробу до наступного дня.
Марія Олександрівна ж ніби зареєструвалася у їхній скромній квартирі. Рідкісні дні проходили без її вторгнень.
– Навіщо так рубати картоплю, «куди ти так намазалася», «що ти на себе натягла», «ти прибиралася востаннє минулого року», – і це лише стандартні зауваження. Марія Олександрівна завжди з’являлася з чимось новеньким для невістки.
Ось і цього разу вона стояла на порозі у легкому збудженні. Олеся відразу зрозуміла, що свекруха вигадала новий спосіб помучити її.
– Олесю, дівчинко моя, ти чого така сумна? Я нам тістечка до чаю купила! – Марія Олександрівна з радісною посмішкою простягла через поріг пакет із коробкою.
– Дякую, заходьте, – обережно сказала Олеся, – я зараз поставлю чайник.
Вони сиділи на кухні, і перед ними диміли кухлі з ароматним чаєм.
– Олеся, який чудовий чай, – хитрі очі свекрухи обіцяли, що це тільки початок, – ой, Сергію, Катя так смачно заварювала чай, якось вона змішувала звичайний чай із травами… Дуже приємно виходило!
Катя була шкільним коханням Сергія. Вони зустрічалися у старших класах, доки Катя не вступила до університету, та не зустріла свого першого чоловіка.
Сергій трохи постраждав для годиться, і вирушив у самостійне плавання, безнапасно забувши про шкільну кохану.
Марія Олександрівна при кожному зручному випадку згадувала цю Катю, ніби без неї у свекрухи не залишилося б шпильок у запасі.
– Спробуймо тістечка! – Змінила тему Олеся.
– Так, звичайно, – підхопила свекруха, – тільки контролюй себе, не їж все, Сергій любить струнких. До речі, Катя так схудла!
– Ну ясно, сьогодні день Каті, – подумала Олеся, – але все краще, ніж коли вона конкретно до мене чіпляється.
– Олесю, а ти не думала про дієту? Я таку цікаву прочитала! Уявляєш, можна їсти все, що хочеш, але потрібно виключити лише вуглеводи. Ну випічку там, фрукти, солодощі…
– А ви вважаєте, що мені потрібна дієта? – Олеся перервала свекруху і подивилася на неї з неприхованим роздратуванням.
– Ну, нікому не завадить турбота про фігуру, – знизала плечима Марія Олександрівна, – роки йдуть, а ми не молодшаємо, – додала вона, підливаючи собі чай.
Олеся була досить худорлявою дівчиною, і вона чудово розуміла, що свекруха просто намагається підливати олію у вогонь. Їй так подобалося знущатися з невістки, що будь-які закиди здавалися відповідними.
– Ви запишіть мені цю дієту, якщо вам не важко. – Попросила вона.
– Ой, ну про що ти? Які проблеми? Звісно ж напишу. Головне, щоб Сергій до Каті не пішов… – сказала вона, вдавши, що бовкнула зайве і картинно прикривши рота рукою, – ой, що це я, от стара Хвеська! Язик без кісток! Ти мене не слухай, це в мене вже старече.
Але Олесі було очевидно, що це зовсім не випадковість. Свекруха продовжувала бавитися на рахунок її вразливості.
– Знову те саме, – Олеся розповідала чоловікові про те, як пройшов її день, – твоя мама сказала, що ти можеш піти до Каті.
– До якої Каті? – здивовано спитав Сергій.
– До твоєї шкільної Каті, – усміхнулася Олеся.
– Маячня якась, мати вже не в собі, чи що?
– Та ні, це вона так розважається. – Олеся взяла тюбик із кремом для рук і видавила трохи на долоню.
– Слухай, а хочеш я з нею поговорю? – Сергій серйозно глянув на Олесю.
– Та самі впораємось. У тебе своїх справ повно. – Заспокоїла чоловіка Олеся.
Насправді вона вже ухвалила рішення про те, що свекруха не повинна дозволяти собі такої поведінки.
Вона, звичайно, розуміла, що з якоїсь причини не припала до двору, але й принижувати себе вона більше не дозволить.
Коли вона про це подумала, з душі наче звалився важкий тягар. Вона знову зітхнула на повні груди й повірила в те, що їх із Сергієм життя може стати набагато гармонійнішим і спокійнішим, якщо відвадити нахабну свекруху.
До того ж у неї раптово різко змінилися особисті обставини, і жити під тиском Марії Олександрівни тепер було неможливо. Але Сергієві вона розповість про це пізніше.
– Що це ти затіяла? – Марія Олександрівна прийшла в неділю вранці, коли Олеся розпочала прибирання на кухні.
– Прибирання затіяла, – спокійно відповіла невістка.
– У неділю працювати – гріх! – Заявила свекруха.
– Це вам добре, можете вибрати день без гріха, а ми взагалі-то працюємо.
– Ти хочеш сказати, що я нічим не зайнята? – обурилася Марія Олександрівна.
– Я просто озвучую вголос свої припущення, – Олеся поклала ганчірку для пилу й опустилася на стілець за столом.
– Припущення вона озвучує. Та я цілими днями мотаюся по дітях, стежу, щоб у всіх було все гаразд. Та тобі не зрозуміти, ти ж дітей ще не маєш, – жінка махнула з досади рукою.
Після цієї фрази Олеся остаточно утвердилася в думці, що Марія Олександрівна не заслуговує на співчуття.
– Може вам трохи послабити контроль? Дивишся, діти самі впораються, – усміхнулася Олеся.
– А ти чого така зухвала? Сергію не завадило б тебе перевиховати.
Марія Олександрівна піднялася з-за столу і наблизилася до невістки.
– Швидко встала і приготувала мені яєчню, – наказала свекруха, але невістка моментально поставила її на місце.
– Швидко встала і покинула мою квартиру!
Олеся дивилася на свекруху серйозним і важким поглядом, не відводячи очей ні на мить.
Свекруха спочатку запитливо підняла брови, потім насупилась, ніби готуючись дати відсіч, потім знову повернулася до здивованого виразу обличчя. Було очевидно, що вона збентежена від такого несподіваного повороту подій.
– Олесю, ти що зараз сказала? – тихо спитала вона.
– Я сказала, щоб ви швидко вийшли з моєї квартири.
– Ти як зі мною розмовляєш?
– Так, як ви цього заслуговуєте! Ви прийшли до нас у гості, а поводитеся так, ніби я ваша домробітниця.
– Втручаєтесь у наше особисте життя, намагаєтесь посварити мене з вашим сином. Вам стане легше, якщо ми розлучимося, і Сергій буде нещасним? Дуже дивно для матері, – Олеся взяла в руки ганчірку і почала протирати стіл.
– Та як ти смієш! – Марія Олександрівна вийшла з заціпеніння і перейшла у звичний режим, – та ми тебе з села витягли! Та Сергійко тебе одягнув і взув, житло тобі надав! – майже кричала свекруха.
– За це я вдячна йому, але не вам, – холодно промовила Олеся.
– Що за шум із самого ранку? – на кухні з’явився сонний Сергій.
– Ця змія проганяє мене з моєї квартири! – мати зраділа і з того, що з’явилася підтримка, і з того, що з’явилися глядачі.
– Це не ваша квартира. Це квартира Сергія. Йому бабуся залишила спадок, а не вам.
– Не важливо! Ми сім’я, а отже, у нас все спільне! – свекруха вже переходила на підвищені тони.
– У нас із Сергієм все спільне, так. А ви яке відношення маєте до нашої родини?
– Сергію! – Марія Олександрівна вимогливо дивилася на сина, – ти це так залишиш?!
– А що мені робити? Чого ви зранку завелися? – Сергій поступово прокидався, але його все ще долало позіхання.
– Твоя мати наполягає, щоб я все кинула і приготувала їй яєчню, а я запропонувала залишити нашу квартиру.
– Я, наприклад, прибираюся, і мені ніколи обслуговувати непроханих гостей, – Олеся відчинила кран і почала полоскати ганчірку.
– Ну? Ти чув? Що вона собі дозволяє? Хамка! – свекруха шукала підтримки.
– Мамо, якщо Олеся зайнята, то зайнята. Ти взагалі навіщо приїхала? – Сергій у м’яких капцях безшумно підійшов до чайника і налив собі в кухоль окропу.
– А матері тепер потрібен привід?
– Ну, взагалі не завадило б зателефонувати заздалегідь, – він кинув у кухоль чайний пакетик. Може, ми тут без одягу ходимо.
– Що з вами таке? – Марія Олександрівна вдарила долонею по столу й обурено стиснула в руці сумочку. – Я, мабуть, піду, коли я тут зайва.
Вона розвернулась на підборах, вийшла в передпокій, трохи сповільнилася, ніби чекаючи, що за нею кинуться навздогін, і відчинила вхідні двері.
– Не забудьте зателефонувати, якщо зберетеся в гості! – гукнула їй услід невістка.
Двері грюкнули з такою силою, що Олеся перелякалася, чи не доведеться їм ремонтувати дверний отвір.
– Дякую, що підтримав мене, – Олеся поклала руку на Сергієву долоню.
– А як же інакше? Я ж твій чоловік. До того ж мама дійсно перегинає палицю. Ти правильно зробила, що не стала терпіти її витівки.
– Ти справді так вважаєш?
– Так. Мені неприємно, коли вона каже тобі всякі дурниці. Вона ж знає, що тобі буде дуже неприємно та прикро. Це неправильно.
Олеся посміхнулася чоловікові й притулилася до його плеча.
– Так, до речі, щодо Катюхи. Вона мені зовсім не цікава. Це була просто шкільна закоханість. Я бачив її тут нещодавно, вона сильно змінилася. І не на краще.
– Я не ревную, Сергію. Я знаю, що ти не станеш просто так ризикувати нашою родиною.
– Ти найкраще, що трапилося в моєму житті.
– Не найкраще, – грайливо засміялася Олеся.
– У сенсі?
– У нас буде малюк! – Олеся штовхнула чоловіка, – ну! Ти не зрозумів?
– Правда? – Сергій зірвався з-за столу, – вийшло?
– Так! – Олеся стрибнула в його обійми й міцно пригорнулася до чоловіка.
Їхня родина стане ще щасливішою. І вона вперше змогла захистити їхні особисті межі. Тепер так буде завжди, бо є заради кого намагатися. Ви зі мною згодні?
Пишіть свої думки в коментарях. Ставте вподобайки.
