Ніколи не знаєш, як повернеться життя. Що буде на краще, а що навпаки. Мені 35 років. У мене чудовий чоловік та двоє дітлахів. Сім років тому відбулася історія, яка змінила мене, та моє життя. Все довелося починати з нуля, про що я не шкодую.
Я вийшла заміж з великого кохання. Робота подобалася. Здавалося, що так буде завжди. Одного ранку, перед роботою, до мене зазирнула моя мама. Її візит мене втішив, адже чоловік був у відрядженні, а мені було нудно.
Моя мама активна жінка, має багато захоплень. Одне з них – авторське кіно. А днями демонстрували фільм, який взяв приз на відомому фестивалі. Тож вона вирушила на сеанс.
Так, як вона була жінка консервативна, їй було неприємно бачити молодих людей, які обіймалися на сусідньому ряду. До того ж їх перешіптування, та зітхання заважали перегляду.
Довелося нахилитися до них, щоб зробити зауваження. Але, роздивившись парочку, вона впізнала свого зятя та мою найкращу подругу, тому вирішила залишитись не поміченою. Мого чоловіка, з моєю подругою?!
Промучившись ніч без сну, мама зібралася все мені розповісти, вважаючи це за найкраще рішення. Вона навіть на роботу не пішла, бо хотіла після свого зізнання, придивитися за мною, на всяк випадок.
А мені хотілося тільки взяти сорочку коханого, закопати у неї носа, та плакати. Я не хотіла нікого бачити. Дзвонили колеги, зокрема й ця подруга, але я послалася на ангіну. Треба було подумати, тверезо все зважити, та ухвалити рішення.
Але біль, який відчувався майже фізично, не давав спокою. Двоє рідних, близьких людей виявились зрадниками. Постійно в голові прокручувалися подробиці злочину, у фарбах описані мамою.
Я жваво уявляла Катю в обіймах Сергія. Мені здавалося, що зараз вони разом, цілуються та обіймаються, та посміюються наді мною. Наплакавшись від душі, я випила чашку міцного чаю, та замислилася.
Рішення прийшло несподівано: треба застати їх на місці злочину! Залишався останній день його відрядження. Мама, дізнавшись про мою ідею, рвалася мені в помічники. Вона дуже турбувалася, що я ненароком скривджу Катю, за що опинюся в поліції.
Рано вранці, коли наша “Катя”, напевно, була ще вдома, я зайшла до її під’їзду. Вона жила на четвертому поверсі. Я підійнялась на поверх вище, бо мала відчуття, що вони тут.
Залишалося запастися терпінням, та впевненістю для очікування. Мене трусило, нудило, але доводилося втримувати хвилювання під контролем. Що я їм скажу? Як поведуся?
Думалося, що я буду боротися за свою родину, а ще подумки обіцяла бути красивою, доглянутою, найкращою для свого чоловіка.
Двері відчинилися, і вийшла щаслива Катя. Вона, з широкою посмішкою обіцяла, що повернеться швидко, бо у них сьогодні останній день удвох. Повітря стало в’язким, було зрозуміло, що вони мене помітили.
Коханці позадкували в надра квартири, а я зробила крок за ними. Коли побачила, як Сергій зблід, та втиснувся у стіну, мені стало гидко. Все це було так низько, підло, та бридко, що розвернувшись, я мовчки пішла.
Потім були визнання провини, благання про прощення, обіцянки та розлучення. Певний час я почувалася дуже кепсько. Але зараз я щаслива! У мене новий чоловік, та міцна родина.
Я вдячна своєму колишньому, що він мені розкрив очі, і я зрозуміла, що кохання дійсно існує, але не з ним! І якби не той випадок, я не познайомилась би зі своїм коханим! Не бійтеся починати все з нуля, це може принести справжнє щастя!
