Діти між собою називають бабусю баригою. Вони самі це вигадали, точніше, старший син придумав кілька років тому. Між собою її так називали.
Просила не називати, але прізвисько приклеїлося. Добре, поки свекруха не чула і не знала, якої думки про неї онуки. Але вона впізнала!
Старший син її в обличчя баригою обізвав! Свекруха впала в істеричну лють, тільки й могла, що репетувати про необхідність поваги до старших. Бо заперечити не було чим! Барига, вона і є барига!
Був одного разу випадок, після якого старший син зрозумів, хто є його бабуся!
Якось вирішили ми вихідний у парку провести. Парк — невеликий ліс серед нашого міста, де є майданчик з атракціонами, багато різних доріжок, та стежок.
Діти мають велосипеди, а ми з чоловіком напрокат взяли. Години три каталися лісом. Потім пікнік влаштували.
У кафе зайшли, замовили шашлик, купили овочі, пішли з їжею на галявину. Білочок бачили. На атракціони зазирнули. Загалом, шість годин у парку провели.
Діти були задоволені, ми з чоловіком також. У нього рідко вихідні випадають на суботу та неділю, рідко з нами вибирається. Здебільшого, я з дітьми по розважальних заходах ходжу.
До хати дісталися. Я затіяла прання та прибирання, чоловік та діти вирушили до кухні готувати. Чоловік любить нас побалувати, а головне, смачно готує, дітям різні доручення видає, та терпляче чекає на їх виконання.
У мене так не виходить. Терпіння не вистачає! Мені простіше самій картоплю почистити, ніж двадцять хвилин чекати, а потім прибирати вічка і дочищати.
Так що діти, бігом біжать на кухню, допомагати татові, якщо він встає біля плити.
Субота. У чоловіка повноцінний вихідний. Як тут без дзвінків? Свекруха не полінувалась, його графік вирахувала. Ще на тижні почала дзвонити зі своєю клятою дачею.
Чоловік у мене міцний горішок, головне, що його пов’язувало з дачею матері, це купівля ягід. Овочі ми у свекрухи ніколи не купували.
У сезон на ринку багато бабусь з молодими огірками, свіжою зеленню, часником та іншими плодами праці. А ягоди у свекрухи добрі, великі, солодкі. Я такої вишні ніде більше не їла.
Чоловік ще на початку тижня сказав матері, що на дачу не поїде. Кілька разів її возив, якщо погода була погана, та був вільний час.
Разів, мабуть, чотири возив, не більше. А у ці вихідні він хотів відпочити, та провести час із сім’єю.
Дзвонила свекруха, коли ми з парку додому повернулися. Сказала, скільки ягід зібрала, назвала суму, яку хоче за ягоди, і спитала, чи чекати завтра увечері когось по ягоди.
– Так, завтра ввечері о дев’ятій заїду до тебе, — сказав їй чоловік. Ти вже вдома будеш?
Увечері ми дивилися фільм, а потім вирішували, куди виберемося у неділю. Зійшлися на аквапарку.
Ранок неділі. Ми прокинулися, зібралися, та поїхали. Поки туди їхали, чоловікові зателефонувала мати.
Вона спину зірвала, їй сусідка ліки вколола, треба забирати з дачі. Чоловік відвіз нас до аквапарку і поїхав до матері.
Ми без чоловіка, тому взяли квитки на дві години, а не безліміт на весь день, як планували. Накупалися, діти з гірок покаталися, молочні коктейлі попили, бургером заїли.
Дві години швидко пролетіли. Саме чоловік і свекруха до міста під’їжджали. Я чоловікові дзвонила, він сказав, що хвилин через сорок удома буде. Ми додому поїхали на таксі, приїхали раніше за нього.
– Ось ягоди. Мама нині ціни підняла, – сказав чоловік.
– Тату, ти купив ягоди у бабусі? — спитав старший одинадцятирічний син.
– Так.
– Ти ж їй допоміг! З’їздив за нею! Чому вона безплатно їх не віддала? Я б безплатно віддав, якби мені допомогли. Бабуся — барига!
Чоловік не знайшовся з відповіддю. Мені, до речі, теж було цікаво: чоловік витратив бензин, витратив час, відмовився від аквапарку, допоміг матері, і що зрештою — у свекрухи ягоди подорожчали?
Після того дня бабуся для дітей стала баригою! Навіть дитина в одинадцять років розуміла, що таке добре, а що таке невдячність і нахабство!
Свекруха вже тиждень біснується. Щось нове з цього приводу вигадає, і повідомлення надсилає.
Чоловік не відповідає. Вважає, що не варто. Ми ж знаємо, що у нас нормальні діти. Що там собі свекруха зараз думає, нам по барабану!
Ягід, щоправда, шкода: вона сказала, що більше жодної ягідки нам не продасть! Шкода! Вишня у свекрухи почесна!
Скажіть мені, будь ласка, чи це я така недолуга, чи у чоловіка мати якась не правильна? Де це таке є, щоб рідна мати та бабуся, своїм дітям та онукам власноруч вирощені плоди продавала? Ну барига ж вона і є! Чого ображатися!
