– Софіє Андріївно, теща моя дорога, матусю моя! – благав Вася телефоном. – Приїжджай до нас, будь ласка, сил моїх більше немає!
– Знову у Юльки заскоки – селера та яблучка на вечерю. Риболовля під забороною, у гаражі з мужиками посидіти не дає, дітей засмикала своїм суворим вихованням. Загалом SОS – врятуйте наші душі.
– Що ж, так прямо й засіпала? – Запитала теща. – Ех, Васю, у мене зараз справи городні. Ну гаразд, на чоловіка залишу, нехай трохи покопається, через пару днів прилечу.
– Тільки давайте щось вигадаємо, щоб пояснити ваш терміновий приїзд, – попросив Вася. – Наче я вас ні про що не просив.
– Це зрозуміло, а що вигадаємо? – замислилась Софія Андріївна. – Хоча що тут вигадувати – Радониця скоро, скажу, що треба на цвинтар до батьків сходити. Загалом, чекай!
Вася любив свою тещу, хоч коли він з нею тільки познайомився, боявся її, як вогню. Софія Андріївна – велика жінка з об’ємними формами та доброю душею.
Але те, що в неї безмежно добра душа – про це Вася дізнався трохи пізніше, а під час першого знайомства вона глянула на нього поглядом, що спалив, Вася аж пригнувся від страху. Але Софія Андріївна сказала:
– Що ж ти такий щупленький, як коник колінами назад? Відгодувати тебе треба, синочку! Сирнички та борщ зі сметанкою!
Вася заспокоївся: теща – мирова людина! Рідної мами у Васі не стало, коли він був підлітком, а батькові було начхати на сина, він якось сам по собі ріс.
Сам навчався, сам заробляв уже студентом, з батьком вони жили, як добрі сусіди. Так, у ті часи він був зовсім худий, тому теща зробила таке зауваження, але він був не проти відгодівлі.
Після весілля молодята винайняли квартиру, з’явився у них син Павло. Вася посилено працював, а допомагати з дитиною до них додому забігала теща.
– Юлько, що за бардак у квартирі?
– Я не встигаю, і Вася мені не допомагає!
– А чого це він повинен тобі допомагати, він – працює, ти по будинку! Я тобі з дитиною допомагаю, от і крутися давай.
– Вдома порядок, сама в чистенькому, з посмішкою, чоловіка на вечерю зустрічай.
– Це за ваших часів треба було так перед чоловіком прогинатися.
– Часи завжди однакові! Поважати роботящого чоловіка треба в будь-який час! І порівняла часи – у нас такої побутової техніки не було, зараз лише пальцями натискай!
Коли батько Василя одружився і поїхав зі своєю нареченою в інше місто, родина Васі переїхала до його квартири.
З’явився у них ще один син Микитка, і Юля попросила свого чоловіка брати підробіток, щоб був добрий достаток у сім’ї.
– Який тобі достаток? Чого не вистачає? Діамантів? Ми допомагаємо, Вася добре заробляє, є достаток в будинку, ти що – хочеш чоловіка заганяти? Не дам зятя образити, він і так після своєї роботи з язиком на плечі.
Юлю дратувало таке втручання мами, але чіпка хватка та суворий контроль тещі допомагав Васі розслабитися.
– У чоловіка має бути своє хобі – говорила вона, і у Васі з’явився доступ на рибалку, тим більше улов у нього завжди був хороший.
– Коли з’явилася машина, раз на тиждень Вася міг розслабитись із мужиками в гаражі, тим більше в компанії з тестем. Заодно і машину полагодити.
На пенсії батьки Юлі вирішили продати свою квартиру та поїхати ближче на південь, клімат там добрий.
Купили будинок, охазяйнувалися городом. Приїхали на Новий Рік до онуків, і тоді Софія Андріївна почала «роздавати бонуси» дочці.
– Це що за суп такий каламутний? Суп-пюре із селери? Юлько, якщо ти сама боїшся розповніти, то й жуй свою траву!
– Чоловіки не повинні на козячому кормі сидіти! Василю, де твоя риба? Дружина не пускає на рибалку? А кулаком по столу?
– Ну мені якось шкода дружину! – Став виправдовуватися Вася.
– А вона тебе шкодує? Знову ти став коником колінами назад і діти такі ж сині. Юлько, вставай біля плити! Давай котлети крути та пюрешку збивай! Розслабилася!
Юлька рахувала дні, коли батьки поїдуть, а Вася тріумфував: як затишно було з такою мамкою поруч!
З тестем на рибалку з ночівлею з’їздив, а вдома завжди був запах пирогів і свіжого борщу. З тещею було весело – її особливий гумор веселив зятя, а тільки Юлька веселилася в день від’їзду мами з батьком.
– Нарешті це катування скінчилося – тріумфувала вона, коли батьки поїхали, і вони з Васею поверталися на машині додому.
– Набрид контроль з їхнього боку. Бу-бу-бу, чи то роблю, чи то кажу, чи то варю! Яка їхня справа? Адже тобі самому подобається суп-пюре із селери, правда?
– Нііі, – чесно відповів Вася.
– Та йди ти, зраднику! – Огризнулася Юля.
Ось і цього разу, ще не минуло й пів року, як у Юльки знову правильне харчування для всієї родини.
Замість відпочинку після роботи – прибери, пофарбуй, пригвинти, в гаражі тільки гультяї збираються, а риба набридла, сиди вдома.
Щось Вася засмутився, і діти сумують без бабусі.
– Васю, мама приїжджає! – З відчаєм сказала Юля. – І чого це вона? Сезон городів, та ми й так скоро до неї приїдемо. На Радоницю їй треба, ось тільки її не вистачало! Діти вдень у садочку, що їй у нас робити?
Васі потеплішало в грудях. Йому б стрибати від щастя, але треба якось стримувати себе. Коли теща з’явилася на вокзалі, Вася ледве стримався, щоб не видати себе від щастя.
Юлька цього не схвалила б. Вже вдома були нові «бонуси» для Юльки та нові, приємні завдання для Васі.
– Васю, я скучила без твоєї рибки, на півдні такої немає! Ти повинен мені наловити свіженькою. Юлько, я не зрозуміла, що за бардак удома? Діти у садочку, ти вдома сидиш! Чи в тебе від селери руки відсохли, щоб у квартирі прибратися?
Коли щасливий Вася поїхав на рибалку, у матері з донькою відбулася серйозна розмова:
– Мамо, я не розумію, чому ти весь час Васю захищаєш, а не мене? Я ж твоя дочка!
– Ну, по-перше, я лаю тебе об’єктивно – якщо ти нечупара сидячи вдома, то й отримуєш по перше число.
– А по-друге – чоловіків треба берегти, щоб на старості не залишитися на самоті. Скільки у мене подруг-одинаків, адже вони самі винні – зі світу чоловіків зжили, або відставку від них отримали.
– Ось зараз вони собі лікті кусають. А в тебе який тато? Йому вже сьомий десяток, а він міцний і здоровий. Все тому, що я йому стреси не створювала!
– По Василю видно, що він, як батько і чоловік добрий, не гуляє і заробляє чудово, але не треба його гнути під себе!
– Він дорослий чоловік, а не ганчірка! Ти дозволяй йому маленькі чоловічі слабкості, і він тобі вдвічі буде вдячний. Ех ви, молоді дівки, які ж ви всі недолугі!
За два тижні теща виїжджала. Вася засумував, але Софія Андріївна підбадьорила його, що провела розмову з Юлькою і вона повинна змінитися.
А ще за місяць у них буде відпустка, і вони поїдуть на південь – все буде гаразд. Васька погоджувався, але ж це треба чекати цілий місяць!
Як шкода, що теща знову їде! Для когось теща – ходяча катастрофа. А для Василя – мама найрідніша! І таке буває в житті…
Пишіть в коментарях, що думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.
