Моїй свекрусі догодити непросто. Навіть виконавши її прохання, я замість подяки отримала лише закиди та звинувачення.
Молодша сестра мого чоловіка Олена рік тому закінчила інститут. Але знайти постійну роботу їй не вдавалося. Беруть на випробувальний термін, але цим і закінчується.
На кожному сімейному гулянні свекруха порушувала тему працевлаштування доньки. Сама Олена у цих розмовах не брала участі, просто була присутня з відсутнім виглядом. Було помітно, що мати постійно виносить їй мозок цією темою.
Ми з Оленою були не такі вже й близькі. Та й з братом, моїм чоловіком, вона не була у тісній дружбі. Ми зустрічалися на сімейних святах, але проблеми один одного не обговорювали та мало знали про них. Тому робота для Олени, актуальна тема всіх розмов свекрухи, виявилася для нас новиною на одному з сімейних свят.
Зі мною трапляється іноді, що мізки не встигають за язиком. Так сталося і того разу. Перш ніж подумати, чи варто себе пов’язувати будь-якими обіцянками перед свекрухою, я вже наговорила, що в нашому офісі одразу три дівчинки йдуть у декретну відпустку.
Свекруха вчепилася мертвою хваткою. Тепер вона дзвонила мені по три рази на день, нагадуючи про Олену. Я поговорила з начальством, поручилася за ділові риси Олени. Проблем не передбачалося: університет Олена закінчила добре, характер у неї був серйозний, а робота, яку мала виконувати, вимагала не стільки видатних знань, скільки посидючості. Цього Олені вистачало. Майже місяць пішов на оформлення документів, співбесіди, очікування на місце. Настав день виходу Олени на роботу.
Подія не така вже й знаменна, я навіть випустила її з уваги, займаючись своїми справами. Та й про що турбуватися? Олена – велика дівчинка, дорогу знає, із робочим місцем ознайомилася. Прийде та почне працювати.
Але свекруха зателефонувала і почала інструктувати, як мені Олену зустріти, як опікуватися, як підтримувати, щоб дівчинка добре почувалася і не бентежилася в новому колективі. У мене виникло неприємне передчуття, що я потрапила під контроль. Залишалося сподіватися, що незабаром Олена освоїться, і свекруха відстане від мене.
Але час минав, Олена працювала, а свекруха не вгамувалася. Всі питання вона цілком могла б з’ясувати з дочкою, але чомусь саме від мене вимагала розв’язання надуманих проблем, яких Олена зовсім не мала не мала.
Ми з нею працювали в різних відділах, не бачилися, і телефоном вона мені подзвонила лише один раз із вдячністю за допомогу. Від колег я пару разів чула хороші відгуки, все у неї йшло успішно.
Але її матуся не могла вгамуватися. Вона давала мені якісь несусвітні доручення опіки над Оленою. Мені доводилося вигадувати над зайнятість. Свекруха бурчала, іноді кидала слухавку. Я відчувала наближення грози. І вона гримнула на черговій сімейній урочистості.
Спершу було спокійно. Мирні бесіди про погоду, ціни на продукти, події в житті знайомих і країни в цілому. Ми з Оленою поговорили про роботу, їй подобалося. Виявилося, що має реальний шанс перейти на постійне місце в тому ж відділі.
Мені були приємні успіхи Олени. Спокійний сімейний вечір продовжився до третьої чарки. Потім свекруху понесло.
– Дехто забуває про спорідненість одразу за порогом! – уїдливо почала свекруха, погойдуючись на стільці. – Дехто вважає нас за бідних родичів! Вважає, що влаштувала мою доньку паршивим менеджером, то вже й ощасливила. А те, що дівчинка університет майже відмінно закінчила, так нічого не означає?
Я була приголомшена. Втративши дар мови, я дивилася на свекруху. А вона все більше розпалювалася. Звинувачення так і сипалися. Невідомо, до чого б вона домовилася, але тут схопилася Олена:
– Мамо, припини негайно! Що ти несеш, схаменись! Про таку роботу я місяць тому мріяти не могла. Звідки маєш такі претензії? Мене б ніхто не взяв на цю роботу, якби Надя не поручилася. А ти замість подяки ображаєш людину! Як тобі не соромно! Надя, вибач, прошу тебе.
Олена вийшла з-за столу. Ми чули, як вона одяглася та пішла. Свекруха сиділа мовчки, дивлячись на екран телевізора, де беззвучно співав оперний співак. Чоловік узяв мене за руку, ми вийшли, одягнулися і пішли.
Минають дні, тижні. Свекруха не дзвонить. Невже вона не просить вибачення? Дивує мене, як могло статися, що в такої людини виросли такі не схожі на неї діти?