Сповідь, не дуже чесного, таксиста

Я працюю таксистом уже 5 років. За час роботи у мене в машині клієнти забували дуже багато різних речей, серед яких траплялися й цінні. Але я жодного разу нічого не повернув людям, які намагалися зі мною чи з моїм начальством зв’язатись у пошуках втрачених речей. Не повертав навіть у тому випадку, якщо особисто для мене річ не становила жодної цінності (документи, дитячі речі, книги, парасольки тощо). Навіть не можу пояснити, чому я так робив.

Якщо річ була коштовна, я її продавав. Якщо ж ні, то просто сам користувався нею. Іноді такий “підробіток” допомогав врятувати моє фінансове положення. Іноді просто приносило радість отримати нову річ.

Я завжди вигадував собі відмовки, що «вони самі винні», «чого я возитимуся з їхніми проблемами», «я це не вкрав, так що можу користуватися» тощо. І так було доти, доки одного разу моя мама не забула у маршрутці свою сумочку з мобільним телефоном та пристойною сумою грошей. Водій цієї маршрутки знайшов мій номер у її телефонній книзі та зателефонував мені, щоб я зв’язався з мамою і вона змогла забрати свої речі.

Коли я з мамою прийшов до цієї людини, то виявилось, що з сумочки нічого не пропало. На додаток, цей чоловік навіть і чути не хотів ні про яку винагороду за свою чесність та небайдужість до чужих неприємностей. І коли він сказав, що на його місці так вчинила б кожна порядна людина, мені було дуже соромно. Саме тоді я раптово зрозумів, як мерзотно чинив весь цей час і як важко було тим людям, яким я міг би допомогти хоча б тим, що повернув дорогі їм і непотрібні для мене речі чи документи.

Не зарікатимусь і не говоритиму, що я став святим. Але я задумався, що робити добро не так і складно. І ці дрібні «приробітки» у вигляді чужих втрат не варті того, щоб йти на угоду зі своєю совістю.

 

Related Post

До мами не можна, ти як поїсиш, то лягайДо мами не можна, ти як поїсиш, то лягай

За вікном розгулялася хуртовина. Вона то гуділа, то співала, то завивала різними голосами, кидаючи в маленьке віконце глиняної хатини білі вогкі сніжки. Вікно уже все було засипане снігом, а хурделиця

Більше він мені не відповідав ні на дзвінки, ні на повідомлення. Просто зникБільше він мені не відповідав ні на дзвінки, ні на повідомлення. Просто зник

Моя історія розпочалася 4 місяці тому. Я зустріла гідного, як мені здавалося, супутника життя. Ми почали зустрічатись. З перших днів він доглядав мене. Дарував квіти, писав вірші. Постійно твердив, що

Чоловік так серйозно був налаштований на весілля, що мене це дуже злякалоЧоловік так серйозно був налаштований на весілля, що мене це дуже злякало

Це були якраз вихідні до Дня Незалежності, як пролунав дзвінок він мого давнього знайомого. Не кажу, що ми з Олегом дуже близькі друзі, але знаємось, та й вже добре. –