Моя мама за професією бухгалтер. Роботу свою знає і любить, хоча в юності і подумати не могла, що вибере цей шлях.
Сталося мамі працювати у великій організації. Колектив, як водиться, був жіночим, і розмови були відповідними: від того, у кого що було на сніданок, і до кольору лаку і довжини нігтів старшого економіста.
А так як в нашому містечку розташовується військова частина, то майже в кожному колективі працювали офіцерські дружини. Історію, яку я хочу розповісти, і повідала якось раз тітка Неля, жвава кругленька жінка, тоді, в середині 80-х, яка приїхала з чоловіком на місце служби в наше місто. Далі від її особи.
Одного разу наснився мені дивний сон. Ніби сидимо ми за святковим столом, сміх, тости, і раптом помічаю, біля стіни стоїть сумна дівчина, дивиться на гостей, а до веселощів не приєднується.
Я підходжу до неї і питаю, ви чому, мовляв, не підходьте до нас. А вона сумно глянула на мене і боязко попросила: “Ви скажіть, будь ласка, батькам, щоб вони подавали монетки, а то паперові гроші мені ковтати важко”.
Питаю: “А як знайти ваших батьків?” Дівчина мені продиктувала адресу – вулицю, будинок. І тут серед ночі я прокинулася.
Поки свіжо було в пам’яті, записала адресу. Сама думаю, в житті в цьому місті не була, ні родичів, ні знайомих у нас там немає, з чого взагалі таке привиділося.
А на ранок розповіла все чоловікові. Вирішили ми з ним все ж з’ясувати, чи є така адреса, раптом не порожній сон. Дізналися, і так, саме за цією адресою з цим прізвищем там проживала сім’я.
Через деякий час ми поїхали туди. Познайомилися з ними, і вони нам розповіли, що кілька років тому поховали дочку, молоденьку дівчину. Часто поминали її в церкві, а милостинею роздавали саме паперові гривні.
Мене, тоді ще молоду, дуже зворушила ця історія. Досі незрозуміло, чому дівчина наснилася зовсім незнайомим людям за кілька тисяч кілометрів від дому. Несповідимі шляхи Господні.
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…