Про те, що у мами чоловіка цього року буде ювілей, забути було просто неможливо. Адже свекруха почала розповідати родичам, як вона хоче кудись піти на свій день народження ще під час святкування попереднього.
Як зараз пам’ятаю, як мама нарікала, що ніколи не відзначала день народження в якомусь “пристойному місці”. Так свекруха називала кафе чи ресторан.
Всі ті роки, що я знайома зі свекрухою, я вважала, що відзначати всі свята вдома цілком всіх влаштовує. Свекруха з ентузіазмом завжди закуповувала інгредієнти для салатів та запікала свою фірмову курку.
Список страв на святковому столі практично не змінювався. На будь-якій урочистості завжди був улюблений свекрухою оселедець під шубою, і навіть торт завжди на святковому столі був один і той же.
Наші діти та племінники чоловіка завжди точно знали, що бабуся матиме той торт “з рожевими квіточками”. Я багато разів пропонувала спробувати щось інше, але свекруха всі зміни в меню завжди категорично відкидала.
А тут вона сама висловила ідею, що не хоче збирати гостей у себе вдома та накривати стіл. На свекруху це було зовсім не схоже. Але у всіх родичів ідея викликала лише захоплення.
За кілька місяців до урочистості свекруха почала шукати заклад, у якому вона відзначатиме свій ювілей. Потім вона із захопленням розповідала, як ходила погоджувати меню та дивитися зал.
Ми з чоловіком за маму щиро раділи. Навіть обговорили з дружиною брата, що ніколи не бачили, щоб свекруха з таким натхненням чимось була захоплена.
Багато гостей свекруха не запрошувала. Нашу сім’ю, сім’ю брата, ще була запрошена її старша сестра з чоловіком і сім’я племінниці.
Ми з сім’єю брата заздалегідь обговорили, що подарунок даруватимемо грошима. Адже мама і так сильно витратилася на організацію свого дня народження. Гроші будуть не зайвими.
Але яке було наше здивування, коли наприкінці вечора свекруха запропонувала сплатити рахунок своїм синам! Ось, мовляв, хлопчики давайте скидайтеся, адже у мами сьогодні свято.
Судячи з округлених очей брата, той такої каверзи від мами не чекав, так само як і мій чоловік. Не можу сказати, що вартість банкету вийшла така вже непідйомна. Відзначали ми не в ресторані, а у звичайному кафе.
До того ж практично ніхто не пив. Усі приїхали на машинах. Випивала тільки сама свекруха та її сестра з чоловіком. Рахунок, який за підсумком вечора виставили ювілярці – це сім тисяч гривень.
Але ж ми з чоловіком йшли на день народження! У нас із собою навіть таких грошей не було. Як і в брата. Ганьбити матір перед ріднею брати не стали. Чоловік розрахувався із кредитної картки.
Через день після цього брат перевів чоловікові на картку половину витраченої суми. Свекруха виглядала так, ніби вона володарка морська. Їй вочевидь ситуація подобалася.
Сама пізніше бачила, як мама чоловіка, з явною насолодою, хвалилася сестрі, які в неї сини:
-Ось, Тамара, дивися, які у мене хлопчики молодці! Таке свято мені організували. І чого я раніше все вдома відзначала? Потрібно тепер завжди так!
Я, звичайно, чула, що в деяких європейських країнах це цілком нормальна практика. І якщо тебе запросили на якийсь захід, то їжа, наприклад, може бути оплачена ініціатором банкету, а ось напої кожен обирає та оплачує залежно від своїх уподобань.
Але в нас я з такою практикою ще ніколи не стикалася. Та і як мінімум, на мій погляд, такі речі слід обговорювати заздалегідь.
Невже, якби мама чоловіка сказала нам заздалегідь, що ось, мовляв, вона хоче організувати собі на день народження таке свято, то ми б її послали?
І ми, і сім’я брата могли сплатити навпіл все це застілля і ніякого неприємного осаду і близько не залишилося б!
Як після такого наступного року приймати запрошення свекрові на її черговий день народження? Знову виявиться, що наші сім’ї їй щось винні?
