Свекруха тягне з нас гроші під приводом “зайняти”. Але коли люди займають, вони потім віддають, а мама чоловіка спочатку переносить терміни повернення, а потім взагалі “забуває”. Але це їй абсолютно не заважає займати знов. Робить вона це нечасто, та тільки вона займає не по сто гривень. Вирішили з чоловіком, що більше не дамо. У нас в самих ремонт, кредит та маленька дитина.
Тамара Сергіївна, мати чоловіка, живе від нас далеко, на сході країни. Сам чоловік теж звідти, але після школи приїхав вступати до нашого міста. Тут жила тітка по батькові. Своїх дітей вона не мала, тому вона із задоволенням прийняла племінника. А мама чоловіка з його малолітнім тоді братом та вітчимом залишилися жити на сході.
Коли ми з чоловіком почали будувати серйозні стосунки, то стали жити у мене. Мені квартиру подарувала бабуся. Тож після весілля не стояло питання про те, де нам жити. Мої батьки намагалися допомогти молодій сім’ї, а от із боку Тамари Сергіївни все було інакше.
Перший раз на моїй пам’яті вона зайняла ще перед весіллям. Ми не збиралися його святкувати широким колом. Грошей не було, та й зайвої метушні не хотілося. Просто вирішили зібрати батьків у ресторані. Зрозуміло, що їхати зі сходу на захід – задоволення не з дешевих, але ми наперед з’ясували це питання у мами чоловіка.
– Та дурниці! Не кожен день у мене син одружується, знайдемо якось грошей, – заспокоювала нас свекруха.
Ми вирішили, що подарунку від них нам не потрібно, люди й так на дорогу витрачаються, переживемо якось без подарунків. Але вийшло ще кумедніше – нам довелося надсилати грошей, щоб вони змогли приїхати.
– Ой, нам на роботі зарплату затримують, квитки брати нема на що. Синку, ти мені гроші на квитки вийшли, а ми потім віддамо.
Квитки на потяг в купе туди-назад на трьох людей коштували недешево. Довелося залазити у скарбничку, куди ми відкладали на ремонт. Але тоді я не надто переживала, нам обіцяли повернути.
Як ви розумієте, ці гроші ми більше не бачили. Спочатку свекруха все обіцяла через день-другий, потім через тиждень, а потім розмова якось сама собою зійшла нанівець. Мене ця ситуація розлютила, але лаятись я не стала, просто зробила зарубку в пам’яті.
Чоловік теж поведінку мами запам’ятав. Йому було незручно – мої батьки грошей подарували, а його рідня приїхала за наші гроші, погуляла на халяву, ще й обдурила.
Наступного разу свекруха та брат чоловіка приїжджали до нас через півтора року, вже за свої гроші. Тамарі Сергіївні захотілося прогулятися магазинами, а ми не відмовляли. В одному з них вона побачила кашемірове пальто, яке коштувало чимало.
– Ніколи в житті такої шикарної речі в мене не було, – зітхала свекруха, крутячись перед дзеркалом. Треба визнати, що пальто їй йшло і виглядала вона в ньому навіть якось молодшою. – Як шкода, що воно вартує, як крило від літака.
З того магазину ми пішли, а свекруха до кінця дня ходила із задумливим виглядом. Наступного дня вона наважилася.
– Займіть мені грошей, я все-таки куплю собі те пальто. Адже один раз живемо, так хочеться себе побалувати! Я як приїду додому, віддаватиму вам потроху, – звернулася вона до нас.
Я одразу згадала про гроші на квитки, але промовчала. Я вже готувалася піти в декрет на той момент, основні кошти заробляв чоловік, йому й слово. Чоловік же сумнівався трохи, але погодився. Поїхала Тамара Сергіївна щаслива, а ми придбали дірку в бюджеті.
– Вона віддасть, – запевняв чоловік, але незрозуміло коли та скільки.
Заводити скандал я не стала. Становище у мене не те щоб скандалити, зайві нерви ні до чого. Тим більше що грошей чоловік дав зі своїх накопичень, які він відкладав на комп’ютер.
Перші два місяці свекруха чесно надсилала по дві тисячі, а потім черговий форс-мажор грошей немає, але ви тримайтеся. Загалом, як завжди.
Чоловік пообіцяв, що більше його мати ні копійки від нас не отримає, раз не вміє слово тримати. Я погодилась. У нас дитина вже скоро з’явиться, я в декреті. Гроші у сім’ї явно не будуть зайвими. Свекруха не порушувала тему грошей ще два роки.
Зараз у нас дитині два роки, ми взяли у кредит машину, поступово робимо ремонт у квартирі. Я поки що в декреті, але намагаюся підробляти курсовими та дипломами. Чоловік взагалі працює майже без вихідних. Важко, але хочеться скоріше з усіма боргами розібратися і закінчити ремонт.
Зі свекрухою у мене рівні стосунки, я з нею не лаялася. Все своє невдоволення їй висловлював чоловік, зрештою, це його мама. Вони навіть кілька місяців не спілкувалися, але потім стали тихенько налагоджувати стосунки.
Тому черговому дзвінку свекрухи ми не здивувалися. Вона щотижня дзвонила. Але на цей раз тема була цікава. Їй потрібно було грошей у борг – кухню вони вирішили оновити, їх пів року тому сусіди затопили, тож кухня потребувала ремонту. Тамара Сергіївна все зітхала, що грошей немає, але в борг не просила, а самі ми, звісно, не пропонували.
А тут вона, мабуть, зневірилася достукатися до нас натяками й попросила у борг безпосередньо. Також безпосередньо вона отримала відмову, причому чоловік аргументував свою відмову, сказавши, що двічі вона його з грошима вже кинула. А зараз у нас не той період, коли ми можемо грошима розкидатися. До того ж такими сумами.
Свекруха на нас образилася, видала довгу тираду, що діти повинні допомагати батькам, і взагалі чоловік за час життя зі мною зіпсувався, коли матері допомогти відмовляється. І мені дісталося, хоч я їй слова не сказала. У мого чоловіка своя голова на плечах є, його навчати безглуздо.
Я ж дивуюся неприхованим людським нахабством. Ти двічі позичала, жодного разу не віддала борг, а ще вистачає сміливості дзвонити та знову просити. Я шокована взагалі з такої простоти.
