Свекруха з молодшим сином живе у моїй квартирі, і ще сміє мені дорікати, що я сиджу у чоловіка на шиї. Ну, я вирішила виправити ситуацію
Моя свекруха святого може до ручки довести своєю поведінкою, а я аж ніяк не свята, і характер у мене мерзенний. Тетяна Володимирівна сама це неодноразово про це говорила.
І з усім своїм мерзенним характером я дозволила свекрусі з молодшою дитиною пожити в моїй квартирі, коли її чоловік розлучився з нею і вигнав з дому.
Хоча гроші нам були б не зайвими – я в декреті працює один чоловік, а ми ще й іпотеку платимо. Але вирішили утиснути себе в витратах, щоб допомогти Тетяні Володимирівні.
Свекруха мене на дух не переносить, і я не розумію, чому. Старший син, мій чоловік, давно вже з матір’ю не живе, а та нещодавно мала своє сімейне життя.
Був чоловік, син, якому зараз шістнадцять років. Зі старшим вона якось особливо не спілкується, тому не можу зрозуміти, де я їй на болючий мозоль примудрилася наступити.
Хоч спілкувалися ми з Тетяною Володимирівною рідко, але в кожну зустріч вона намагалася сказати мені якусь гидоту. Мабуть, увесь час між зустрічами вона збирала отруту, щоб потім її на мене зціджувати.
Про жодні теплі почуття говорити не доводилося, тому коли свекруха попросила у нас допомоги, я трохи зависла.
Але потім розсудила, що якщо ми не пустимо її в мою квартиру, вона винайматиме житло і буде тягнути зі старшого сина гроші, і ще незрозуміло, які там будуть суми.
Тож простіше було пустити її до квартири, щоб чоловік міг вважати свій обов’язок виконаним, бо все одно десь совість би його гризла.
Спочатку свекруха була вибита з колії, тому просто тихенько нам подякувала, пішла заново налагоджувати побут і думати над своєю долею.
Але обжилася вона на новому місці швидко, після чого повернулася до своєї колишньої поведінки “Мені всі повинні”. У квартирі її не влаштовувало все.
Пральна машина занадто гучна, ліжко занадто жорстке, сусіди занадто галасливі, посудомийки взагалі немає, та й ремонтик би оновити не завадило.
Ми всі ці слова сприймали як тло. Я не очікувала, що свекруха буде сипати подяки, але думала, що хоча б не критикуватиме квартиру, де мешкає безкоштовно, оплачуючи лише комуналку.
До речі, комуналку вона намагалася повісити на старшого сина, але той, дякувати богу, відмовив мамі та сказав, що грошей немає.
Тоді свекруха і переключилася на тему, що грошей на маму у синочка немає, бо в нього на шиї висить нахлібниця, тобто я.
Загалом я сиджу не просто так, а в декреті з дитиною, онуком Тетяни Володимирівни, але хіба ж це змінює ситуацію? Я дармоїдка, сиджу у чоловіка на шиї.
У бесідах часто наводилися приклади знайомих дівчат, які в декреті примудряються підробляти та не змушують чоловіка тягнути все на собі.
Я слухала ці розмови пів року, а потім чаша мого терпіння переповнилася. Я сказала свекрусі, що її слова торкнулися моєї душі, тому я більше не висітиму у чоловіка на шиї мертвим вантажем, а приноситиму дохід.
Оскільки я бездарна на тлі тих дівчат, які в декреті встигають і з дитиною бути, і прибирати, і готувати, і заробляти багато грошей, мій дохід буде пасивним.
Тобто я здаватиму квартиру. Так, ту саму, де зараз так затишно розмістилася свекруха з молодшим сином. А що робити? Чоловікові ж важко.
Квартиру свекруха і сама може винаймати, їй навіть зробимо знижку як родички. Або ж вона може звільнити житлоплощу, якщо ці умови її не влаштовують.
Термін на переїзд я їй дала три тижні. За цей час вона може знайти квартиру, де її все влаштовуватиме. Інше питання, чи вистачить у неї на це фінансів, але мене це не цікавить.
Чоловік, до якого кинулася Тетяна Володимирівна, розвів руками та сказав, що моя квартира, розпоряджаюся нею теж я. І додав, що із матеріальної допомоги зможе мамі виділяти не більше трьох тисяч гривень.
Цю суму ми з ним обговорювали довго. Я взагалі була проти, щоб він їй хоч щось давав. Вона працює, син дорослий, на лікарняні з ним ходити не треба, от і нехай заробляє.
Тож обіцяні три тисячі – це ще хороша сума. Хоча для свекрухи, судячи з її криків, це взагалі не допомога.
Але я маю намір приносити якісь гроші в сім’ю. Свекруха має рацію, не можна сидіти в чоловіка на шиї. Дякую їй за науку.
