Я виходила заміж з великого кохання. Тоді мені здавалося, що я буду такою щасливою до кінця життя. Однак, все пішло не за планом. Ми із чоловіком у шлюбі вже 5 років. Перший рік все було гаразд. Але потім він пішов із роботи практично без причини. І з того часу все шукає себе.
Рік тому мені довелося передчасно вийти з декрету, бо дійшло до того, що не було за що купити продукти. Зараз працюю більше за норму, щоб принести більше грошей у сім’ю. Дитина росте, їй багато чого потрібно. Так я і почала тягнути сім’ю, поки чоловік шукає себе. Я намагалася не тиснути, хотіла дати йому час поміркувати і визначитися. Але це якось затягнулося.
У чоловіка бувають тимчасові підробітки, але тут є один нюанс. Майже всі зароблені гроші він не несе додому, а віддає своїй дорогій матері. Антоніні Василівні лише 60 років, вона вже на пенсії. Правду кажучи, вона не виглядає як жінка, яка не може про себе подбати. Свекруха ще й незадоволена тим, що я переклала на чоловіка турботу про дітей. Каже, це не чоловіча справа.
Я досить довго терпіла це все. Адже вона його мати, що я можу зробити. Але кілька днів тому я попросила чоловіка сходити за продуктами. Він лише нещодавно отримав гроші за невеликий підробіток.
А він сказав, щоб я дала йому грошей, бо у нього немає. Виявилося, що він віддав матінці все, що заробив. Адже їй потрібно комуналку заплатити і поїсти щось. Їй, вочевидь, складно виживати на одну пенсію.
І тут я не витримала, сказавши йому все, що з цього приводу думаю. Адже нашим дітям також треба їсти, а комуналка не сама себе оплачує. Це все за мій рахунок! Чоловік образився і пішов. А ввечері мені зателефонувала свекруха і почала кричати:
«Як ти можеш забороняти синові допомагати матері? У тебе совість взагалі є?»
Я вирішила не терпіти цих образ, висловивши ще й їй все. Свекруха ж заявила, що все, що ми маємо – все спільне. Дуже зручно так міркувати, коли квартира моя, гроші заробляю я, а в її синочка тільки його неймовірний потенціал. Чому б і не сказати, що все спільне. Загалом свекруха тепер зі мною не розмовляє. Але я не дуже засмутилася з цього приводу.
Цілу ніч після цього я не спала і довго думала. Я втомилася тягнути все на собі. Так більше не може тривати. Я думаю про всю сім’ю, про дітей, а чоловік думає лише про матір. У всіх бувають важкі часи, я розумію. Але його важкі часи тривають уже 4 роки. Мені здається, мій ліміт розуміння та терпіння вичерпаний.
Тому я дала чоловікові місяць на пошук нормальної роботи. Якщо він нічого не знайде, то нехай переїжджає до мами. Мені треба бачити, що він хоч трохи зацікавлений у нашій родині. Як ви гадаєте, я все правильно зробила?
- Тепер ми з тобою житимемо по сусідству! – радісно повідомила Інесі старша сестра. -…
Людмила овдовіла рано. У тридцять п'ять років вона ховала чоловіка. Синові Васі тоді шість було,…
Валентина Сергіївна сиділа на жорсткій вокзальній лаві вже другу годину. Валіза, перев'язана старим шнуром для…
Юля сиділа на кухні та з задоволенням пила чай, що охолонув. Молодший, Мишко, якому було…
— Як це — я не лечу з тобою? — Антон розгублено стояв посеред кімнати,…
— Ти впевнена, що це не помилка, Віро? — прошепотіла Анна, нервово перебираючи ремінець сумочки.…