Мої стосунки із сином навряд чи можна назвати теплими. У дитинстві, звичайно, все було чудово. Але у підлітковому віці Костя зв’язався з поганою компанією. Довіру до мене та батька зовсім втратив.
Нам вдалося його звідти витягнути, але після цього він став зовсім іншою людиною. Навчався погано, до університету йти не хотів. Загалом, тяжко нам із чоловіком було.
З горем навпіл Костя закінчив місцеве ПТУ. Пішов працювати на будівництво – це йому вдавалося добре. Жити продовжив із нами. Ну, а куди він піде? А потім мого чоловіка не стало, тромб. Це важке горе підкосило мене. Чоловікові було лише 55.
Син якось пом’якшав після цього. Раніше ми могли до ладу і не розмовляти навіть. Але відхід батька на нього сильно вплинув. Він захотів сім’ю! Через півроку привів до мене знайомити свою дівчину.
Скажу чесно, вона мені одразу не сподобалася. Але вибір сина – це вибір сина. Ще через пару місяців Костя прийшов увечері додому хмільний і з порога заявив: «Я одружуся!»
Весілля зіграли тихе, лише з найбжчими. Невістка переїхала жити до нас. Благо місця в нашій трійці вистачало на всіх. Потім Наталка дізналася, що при надії. Я на той момент ще працювала, була можливість допомагати грошима.
Хоча я і раніше постійно допомагала Кості. Він часто позичав у мене гроші і не повертав їх. Вдома не допомагав зовсім. А коли я просила його поїхати зі мною на дачу і підсобити зі збиранням фруктів та ягід, у нього завжди знаходилася відмазка. Хоча потім мою консервацію та варення він їв завжди на ура.
Поява в будинку ще однієї жінки абсолютно наш побут не змінила. Наталка ні чорта не робила! Все приготування і готування було на мені. Як я не намагалася говорити із сином, він лише огризався.
Я думала, що поява маля змінить їх. Але Костя став ще більш дратівливим. Почав вимагати, щоб я прописала Наталку у своїй квартирі. Мовляв, ми ж тепер одна велика родина.
З одного боку, я була не проти. Але з іншого, розуміла, що це ні до чого хорошого не приведе. Час минав, онуку вже зовсім скоро 3 роки стукне. Якось ми вже звикли жити разом, хоч і важко мені на своєму горбі все тягти.
Сусідки лише пальцем біля скроні крутять. Мовляв, дорослий син живе з матір’ю та ще й вимагає щось.
Не хотілося з ними сперечатися, але я розуміла, що вони мають рацію. Син із невісткою почали буквально виживати мене із квартири. Раз у раз говорили про те, що настав час оформити квартиру на Костю.
Мовляв, вік у мене вже такий серйозний. Чи мало що станеться, а жити далі якось треба. Наталці були потрібні гарантії спокійного майбутнього. Вона капала мені на мізки буквально щодня. Та й Костя не відставав.
На тлі всього цього у мене почало псуватися здоров’я. Я більше не могла ходити на роботу, грошей не вистачало. Більша частина йшла на мої медикаменти. Скандали з невісткою почастішали. Вона вважала мене тягарем, живучи в моїй квартирі.
А потім і вона, і Костя почали говорити, що вдома стає тісто. Маля росте, а там дивишся — і друга дитина не за горами. Коли я це почула, у мене дар мови пропав. Вони і з першою дитиною не сильно справляються. Куди їм друга?
Нещодавно я випадково почула, як син із дружиною обговорюють мене. Костя запропонував запроторити мене до будинку для людей похилого віку. Зовсім з глузду з’їхав!
Не знаю що мені робити. Я зовсім одна. Як знайти управу на дорослого сина та його родину? Внука лише шкода!
