Син вирішив одружитися заради квартири і грошей, що ж, ми з невісткою навіть план придумали, але щось пішло не так

Мій чоловік, вітчим Олега залишив моєму сину спадок. Але перейти в право власності він може тільки тоді, коли одружиться. А з урахуванням того що ми тільки перші 2 місяці відходили від поховання люблячого чоловіка і батька, то лишилося на все про все 3 з хвостиком місяці на те щоб зробити весілля, прожити з новою жінкою хоч місяць і отримати все майно, в іншому випадку воно передається державі.

Олежка мій не бабій звісно, але були а нього і гарні дівчата, і недолугі якісь. А як почув про татовий заповіт, то геть збісився. Притягнув до себе додому першу зустрічну, вони домовилися, що коли проживуть разом хоч з пів року, тоді поділять майно і розійдуться.

Що ж, притиснула я ту дівчинку, вона і розказала мені все. Я ж теж не перший рік на світі живу і зразу зрозуміла, що вони не люблять один одного. Але раз така воля мого сина, хай так і буде.

Олі, невістці новоспеченій я стала кращою подругою і радницею. В мене був план розсварити їх, довести Олі що вона кращого варта, щоб вона не тримала в собі образ, щоб сина мого недолугого на путь істинний направила. Оля завзято взялася за діло. Я чекала що дуже скоро моєму Олежкові набридне така нахабна жінка, яка його прибрала до рук.

Через 3 місяці вони прийшли до мене і розказали дуже гарну новину, виявляється Оля вагітна. Я ледь свідомість не втратила, думала, от хитра ж. А Олег мій знаєте що каже? Все, будемо дитячу фарбувати, Олі не можна нервувати. Такий став, хоч до одного місця, самі знаєте куди прикладай. Я то думала це через наслідство все, а ні, виявляється у них кохання.

Я швидко змінила милість на гнів, думала може своєю суворістю її налякаю. А Оля мені каже, що вона ж знає, яка я можу бути добра, просить не сварити їх, не нервувати, запевняє що все добре.

А от нещодавно і я вже змирилася, не самий гірший варіант, то син загуляв, не стала Оля його виганяти чи істерики закочувати, сказала спокійно що ще раз таке буде і розлучиться, оббере як липку. Син до мене прибіг, як до юриста, сам в цьому не розуміє нічого. А я зрозуміла невістки задум, і сказала що можливо і дуже навіть легко. До цих пір не було нарікань з боку невістки.

You cannot copy content of this page