Liudmila
Оля пам’ятала той день до дрібниць. Три роки тому, а наче ціла епоха. Олексій кинув на ліжко відкриту валізу, почав жбурляти в неї свої речі, сказав сухо, відсторонено,
– Мамо, ти чого так довго? У нас два дні всього, а ти годину вже порпаєшся! Галина Петрівна винувато подивилась на сина. Три сумки з продуктами стояли біля
У Насті не стало батька. Мама повідомила їй про це тихо й швидко, ніби це не розмова з дочкою, а диктор по радіо зачитує телеграму. Настя відпросилася з
У свої тридцять років Маргарита була вже добрим фахівцем, і їй довіряли серйозну роботу як у головному офісі, так і у філіях. Ось і цей тиждень вона провела
– Юлю, ну що ти так завелася? – Світлана сиділа у моїй вітальні й вдавала, що взагалі не розуміє, через що я так кричу. – Ну, подумаєш, покликала
Наталка розлучалася зі своїм чоловіком довго. На розлучення він подав сам, але всі перешкоди були саме від нього. Довелося ділити квартиру, вона була сумнівно спільною. Маленький Артем ще
Олена прожила з Олегом майже тридцять років. Виховали сина. Жили важко. Олена працювала, все до хати несла. Працювала ким доведеться: підлогу ночами мила, в офісах прибиралася. Аби грошей
Ельза бігла за машиною, не бажаючи залишатися одна в незнайомому місці. Не бажаючи бути покинутою та забутою. Бігла за тим, кого любила, кому вірила до останнього. За людиною,
Ілля сидів за кухонним столом, дивлячись на екран ноутбука. Однак думки його були далекі від роботи. Поруч лежав яскраво-червоний конверт, витягнутий годину тому з поштової скриньки – запрошення.
– Ти й справді надто розмахнулася! Це взагалі майно нашої родини, а ти тут збоку проходила! – Це ми ще побачимо! – Не здавалася дружина. Якийсь час у