Liudmila

Ганна Павлівна сиділа в кріслі та в’язала чергову пару шкарпеток. Як тільки призвали її колишніх учнів, вона відразу згадала цю нехитру науку. “Їм там треба.” В’язати вона могла

Галина Петрівна сиділа на чолі столу і тримала ключі від квартири так, ніби вручала орден. Син із невісткою стояли навпроти по стійці смирно, як школярі на лінійці. –

– Лєро, ти при своєму розумі? Що означає заберіть? Паша ж твій син! Його не можна просто так віддати, забрати… – Ольга стояла посеред кухні, стискаючи в руках

Прийшовши вранці на роботу, Тамара одразу помітила, що у її молодшої колеги поганий настрій, і червоні очі. – Люсю, в тебе все гаразд? Щось маєш не дуже добрий

– Ось ваша спадщина, Володимир Ілліч – нотаріус махнув рукою в бік великого будинку. – А що, там хтось живе? – Здивувався Володимир, побачивши дим над трубою. –

– Знову ця кішка! Весь балкон мені потоптала! – Голос Зої Іванівни, що долинав з-за стіни, змусив Марину скривитися. Третій місяць вони з Антоном живуть у новобудові, і

Світлана читала повідомлення від матері втретє і відчувала, як важчає на душі. – Світлано, ми з татом і тіткою Надею приїдемо в п’ятницю о четвертій дня. Зустрінеш нас,

– Три роки, Олено Віталіївно, – голос Марини тремтів від ледве стримуваного обурення. – Три роки ви вимагали від мене онука, дорікали, що я надто тягну. – А

– Ми купили ту трикімнатну не просто так. Знаєш, що саме чудове? – Мати нахилилася ближче, її очі блищали від радості. – Ми здаємо її студентам покімнатно. Там

Вже тиждень Арина прокидалася щасливою. За півтора місяця вона вийде заміж за Гліба, з яким зустрічалася майже два роки. Він такий уважний, так гарно залицяється до неї, попереджає