Головна

Liudmila

Останні сліди мами…
Життєві історії 0
Я крикнула у вікно: – Мамо, ти чого так рано? Замерзнеш! Вона обернулася, помахала лопатою на знак привітання: – Для вас, ледарів, намагаюся. А наступного дня матері не
Чоловік вважав, що продукти у холодильнику з’являються самі по собі. Я припинила ходити в магазин. Експеримент закінчився через три дні
Життєві історії 0
Чи знаєте ви це почуття, коли відчиняєш холодильник, а там повний порядок? На верхній полиці акуратно розкладені йогурти, у контейнері – свіжа нарізка, у відсіку для овочів лежать
– Можеш вважати мене параноїком, але Аліна клеїться до твого Олексія, – не здавалася подруга. – Та я сама все бачу, намагалася відбитися від неї, тільки поки не виходить, – відповіла чесно Оксана. – Повір мені, такі дівчата не розуміють по-доброму, – говорила подружка. – Гони її від вашої родини, бо пізно буде
Життєві історії 0
Оксана поспішно готувала вечерю, насилу випроводивши додому двоюрідну сестру. Останнім часом Аліна зачастила до них у гості та поводилася дуже дивно. Спершу Оксана думала, що родичка від своїх
– Тату, привіт. Це Кіра. Як твої справи? Я хотіла спитати, коли мені можна речі перевозити? – Куди? – не зрозумів Костянтин Олексійович. – Ну як? До бабусі на квартиру! Дев’ять місяців минуло, ти мав у спадок вступити. – Я вступив у строк, все оформив, як належить. Квартиру я давно продав. – Як продав? – обмерла Кіра. – Як? Ти ж обіцяв! Бабуся хотіла, щоб її квартира дісталася мені! – Бабусі вже все одно, повір. Мені теж жити якось треба
Життєві історії 0
– Як продав? – обмерла дочка. – Ти ж обіцяв! Бабуся хотіла, щоб її квартира дісталася мені. – Бабусі вже все одно, повір. Мені теж жити якось треба,
Родичі чоловіка звикли приїжджати до нас на дачу “на все готове”. На цей раз я сказала: – Хто не копає картоплю, той не їсть шашлик
Життєві історії 0
Наша дача для мене не просто шість соток, а моє місце сили, власний храм тиші, який ми з чоловіком відновлювали буквально з руїн останні п’ять років. Але останні
– Рома, а де продукти? – Катя зупинилася біля столу, не вірячи своїм очам. – Чому ти їх не купив? – Я купив те, що вважав за потрібне. У чому проблема? – невдоволений, навіть трохи роздратований тон чоловіка вибив її з колії
Життєві історії 0
– Рома, а де продукти? – Катя зупинилася біля столу, не вірячи своїм очам. – Чому ти їх не купив? – Я купив те, що вважав за потрібне.
– Я просто хочу, щоб ти все робила, як треба, тільки й усього! А ти не робиш! – А як треба, це як? – Як мама, – відповів він
Життєві історії 0
– Ти все робиш не так! – Вигукнув Олег. – Ось куди ти знову заникала мої шкарпетки? Голос Олега звучав так, ніби йшлося не про шкарпетки, а про
– Ось що я вигадала, –  я віддам цю квартиру Наді. – Їй уже двадцять сім, час свою сім’ю будувати, а де? Все ж таки дівчині з квартирою легше знайти собі чоловіка. – Мамо, а як же я? – обурилася Віра. – А ти поки що з нами поживеш. Тобі лише двадцять два, рано ще самостійно жити
Життєві історії 0
– У мене для вас новина, – сказала родині за вечерею Ніна Василівна. – Щось гарне? – поцікавився Андрій – її чоловік. – І гарне, і не дуже.
– Рито, олів’є дуже смачний! Ти як завжди постаралася! – Дякую, – жінка посміхнулася. – А я ось не встигла щось приготувати, – зітхнула Катя. – Але нічого, наступного року обов’язково
Життєві історії 0
Маргарита відчинила холодильник і вдесяте перерахувала контейнери. Три салати, риба, котлети, рулетики з баклажанів. Все готове. На календарі 31 грудня, і вся родина збереться у батьків чоловіка. Жінка
– Мій онук не буде шульгою, – обурилася Тамара Сергіївна
Життєві історії 0
– Мій онук не буде шульгою, – обурилася Тамара Сергіївна. Денис повернувся до тещі. Його погляд потемнів від роздратування. – А що в цьому поганого? Ілля наро дився

You cannot copy content of this page