Liudmila
– У тебе ж вільна кімната, Катю, що тобі варто? Ну, переночує вона, вранці й поїде. Катя стояла біля хвіртки, щільно притиснувши до грудей плед, і дивилася на
– Гуляє! Гуляє! От зачастила! – Світлана Петрівна стояла посеред кухні, її обличчя було червоне від гніву, а очі горіли люттю. – Якщо мужик гуляє, то баба сама
– Знову не встигла випрати мої сорочки? – Валера стояв у дверях спальні з незадоволеним обличчям. – Катю, ти весь день удома сидиш, чим займаєшся? Катя підняла червоні
Людмила Василівна стояла біля плити та смажила котлети. Багато котлет. На пательні було вісім штук, але цього було мало для сім’ї з п’яти людей. Точніше, офіційно у квартирі
– Навіть не думай! Мамо, ти в собі? Сама себе чуєш? Він тебе одразу виселить, невже ти не розумієш? – Софіє, не сперечайся зі мною! Я так вирішила!
– Голубці тут завжди відмінні, – Ігор Сергійович відсунув спорожнілу тарілку убік, – батько твій гарного шеф-кухаря знайшов. – А ось салати не завжди вдаються. Сьогоднішній «Цезар», наприклад,
– Як зручно виходить! Я заощаджую на собі кожну гривню, ходжу, як не знаю хто, а ти на свій день народження зібрався в ресторан?! Не жирно? – Олено,
Жила-була звичайна родина: Сергій Євгенович Потапов – лікар-стоматолог, його дружина Ганна Геннадіївна – менеджер турагентства, та їхні діти чотирнадцятирічна Ксюша, та восьмирічний Антон. Жили вони у стандартній трикімнатній
– Не розраховуй на нас, – сказав син, і в слухавці почулися гудки. Олена стояла біля вікна, стискаючи телефон у спітнілій долоні. За склом повільно падав сніг, такий
Кожного понеділку Тетяні зазвичай дзвонила старша сестра Маргарита. Жила вона в іншому місті вже давно, одразу, як вийшла заміж. А відколи не стало їхньої мами, а Тетяна розлучилася,