Liudmila

– Розумієш, квартиру цю доведеться продати, – Семен дивився в підлогу, не підіймаючи очі, – і машину теж. Ці люди нам спокою не дадуть. Не тільки я можу

– У тебе зовсім совісті немає? Я тільки дитину поклала, а в тебе тут гей-гей! – Ну, вибачте. Зараз взагалі-то день. Ваша дитина – ваша особиста проблема, –

– Що означає “нічого не належить”?! – Діана вчепилася за стіл адвоката. – У нього ж фірма! Три офіси! Будинок за містом! Адвокат поправив окуляри, гортаючи документи. –

Даша стояла біля вікна і дивилася, як її чоловік Олександр, для друзів просто Шурик, мовчки, зі скривдженим обличчям одягає куртку. А він навіть не дивився в її бік,

– А Янка твоя виявилася пустоцвітом, – зневажливо промовила свекруха. – Що ж тепер поробиш! – пригнічено відповів Коля. Все це, звичайно ж, не призначалося для вух молодої

Катерина приїхала до хати покійної бабусі заздалегідь. Потрібно було все підготувати. Минуло сорок днів, як не стало її улюбленої та найближчої людини. З десяти років Катю виховувала бабуся.

Ось і рідне місто. Слава спустився з перону, вийшов на привокзальну площу та попрямував до автобусної зупинки. Він не повідомив свою дружину, що приїде сьогодні. Настрій у Слави

– Що? Ти приготувала пельмені?.. Подавай одразу з активованим вугіллям. Хоч не так сильно отруїмося, – поблажливо пирхнула свекруха. – Зіно, ну чого ти? Не бурчи. Давай хоч

Катя стояла біля дзеркала в коридорі та поправляла зачіску. Три місяці тому вона була звичайною студенткою з провінції, жила у гуртожитку та рахувала кожну гривню. А тепер вона

Марина прокинулася рано від жалібного писку кота. Дорослий, хоч і молодий, кіт тихо нявкав і якось дивно поводився. Він робив два кроки, лягав на підлогу, а потім насилу