Liudmila

Валентина жила одна вже багато років. У квартирі все було акуратно, але надто тихо. Телевізор іноді бубонів для фону, але варто було вимкнути, тиша дзвеніла, наче знущаючись. Вечорами

Ніна Петрівна сиділа в кріслі з кухлем чаю і міркувала про те, як добре склалися в неї стосунки з невісткою. Марина, звичайно, дівчинка непроста, але завжди була ввічливою

Він лежав на холодному асфальті, наче маленька грудочка бруду, нікому не потрібна, забута і кинута. Його вовна, колись біла, тепер була просочена пилом, що ввібрав у себе всі

– Тату, мама пішла! Ігор мало не випустив телефон. У слухавці – голос п’ятирічної Аліси. – Що означає пішла? Алісочко, де мама? – Не знаю. Вона валізу зібрала

Три місяці тому Даша вийшла заміж, і тепер вона більше не затримувалася після роботи, щоб поговорити з подружками, а поспішала додому. Іноді, як, наприклад, сьогодні, треба було встигнути

Будинок Світлани Василівни стояв край села, де дорога повертала до лісу. Невеликий, але міцний. Коли чоловіка не стало, Світлана думала, що життя скінчилося. Сергійко тоді тільки в перший

Олена Миколаївна зупинилася біля знайомих дверей, дістала ключі та увійшла до квартири сина. У передпокої її зустрів жіночий сміх та запах парфуму. Вона пройшла у вітальню і завмерла

– Мамо, не тягни… Куди поділися гроші? –  Ти тільки не лайся… Ми віддали їх Аліні! Їй зараз потрібніше. Віру ніби обпалило окропом. Вона гучно вдихнула повітря, намагаючись

Маргарита Андріївна збиралася до сина на день народження. Заздалегідь записалася в салон, зробила зачіску, упорядкувала руки. Потім відчинила шафу і дістала свою улюблену темно-синю сукню. Вона вже давно

Ніна Василівна чекала доньку біля дверей у ванну кімнату. Аня відчинила клямку, вийшла. – Так, Анюто, іди сюди. Поговорімо, – сказала мама і сіла в крісло. Дівчина сіла