Liudmila

– Дай йому в пику, і відчепиться! – Сказав дідусь, Петро Іванович, стиснувши кулаки. Шестирічний Олег слухав із відкритим ротом, а Олена відчувала, як остовпіла . У дитсадку

– Мамо, ну не можна ось так, – роздратовано сказав Ілля, відчинивши двері й побачивши на порозі матір із пакетами. Інна завмерла у передпокої, притримуючи Мишка, який тягнувся

– Ірочці треба допомогти, – заявила мама. – І нічого ображатись, все справедливо… – Так, – сказала Юля самій собі. Сперечатися з матір’ю було марно. Щось доводити –

Ох, і злий був сьогодні Борис! Язик свербів висловити дружині все, що накипіло. Але вона, хитра лисиця, щойно відчула недобре в його голосі, відразу скинула дзвінок. Зате мужикам

– Ну, ви й ділові, синку! Тобто, у своє свято я маю сидіти з онуком, бо у вас плани на вечір? Ні! Діти, звичайно, –  квіти життя, але

– Тамаро Петрівно, а ви випадково не знаєте, де ваша невістка? – голос колеги пролунав якось невпевнено, і Тамара одразу насторожилася. Корпоратив на честь п’ятнадцятиріччя компанії був у

Свідомість повернулася до Ганни Степанівни раптово. Вона розплющила очі і виявила себе в незвичній кімнаті, що нагадувала лікарняну палату. Голова розколювалася, скроні пульсували від болю, а в пам’яті

– Барончику, друже мій, – зітхнула жінка, виходячи на подвір’я з мискою каші. – Залишилися ми з тобою вдвох на всьому білому світі. Пес підняв морду, вдячно лизнув

– Валентино Іванівно, терміново приїжджайте! Ми з Андрієм відлітаємо на Мальдіви, посидьте із дітьми! – Голос невістки Олени в слухавці звучав так, ніби вона робить ласку. Було одинадцята

– Привіт, подруго! Ти чого йдеш, носа повісила? Чи на роботі так сильно вимоталася? – гукнула Катя приятельку та сусідку Риту. – Ой, Катюшо, я навіть не помітила