Liudmila

– От скажи мені, Павлівно, що нашій Свєтці не вистачає? Син у мене на заробітках місяцями пропадає. Гроші їй добрі привозить. А вона все незадоволена. – Прийдеш до

– Галино Сергіївно, ви розумієте, що ваші свідчення можуть відправити вашого єдиного сина за ґрати на п’ять років? Ви впевнені, що хочете говорити? Суддя, втомлена жінка з печаткою

– Усього три дні, хай три дні побуде, ну такий випадок випав, а Варю нема з ким залишити. – Кирило приїхав до матері один, щоб домовитися залишити дівчинку

До того часу, як Олі виповнилося тринадцять, все в їхній родині було добре. Жили небагато, але й не бідували. Мама працювала медсестрою, а батько на заводі. Така типова

Ключ не вставлявся. Віка спробувала ще раз, але марно, він просто не входив у замкову щілину. – Сергію, – схвильовано сказала жінка, – він замки поміняв! – Може,

– Твоїх родичів ми посадимо окремо! – категорично заявила свекруха. – Чому? – Запитала я. Інна Аркадіївна поправила перлинну нитку на шиї та після тривалої паузи відповіла: –

– Та де ж він, господи… Тетяна зачинила чергову шафку і тут же смикнула на себе сусідню. Полиця з контейнерами для круп, нижня шафка з каструлями, кутовий модуль,

Женя прийшла додому та знову побачила маму на кухні з подругою. Людмила, так звали цю саму подругу матері, зачастила до них останнім часом. Вони разом навчалися у школі,

– Ну твій синочок і недолугий, Олександро. Ти глянь, він ложку в лівій руці тримає, як неандерталець якийсь. Весь у матір, ні дати, ні взяти. Віра Тимофіївна промовила

Ліда стояла на ґанку, кутаючись у стару в’язану кофту, і дивилася, як Слава вантажить у багажник їхнього «Логана» мішки з картоплею. Машина просіла, пружини жалібно рипнули. Слава, крекчучи,