– Я повинна з’їхати та звільнити місце для твого друга? – Мені хотілося вщипнути себе. – Семене, ти нормальний взагалі? – Ну а де йому спати, ліжко ж одне
– Я повинна з’їхати та звільнити місце для твого друга? – Мені хотілося вщипнути себе. – Семене, ти нормальний взагалі? – Ну а де йому спати, ліжко ж
– Я чула, як сваха розмовляє телефоном. Вона скаржилася сестрі на наш будинок, на їжу, вбиральню. Сказала, що м’ясо несвіже і що ми заощаджуємо. Василь зблід: – Що? – Вона назвала нас селюками! Сказала, що Олені тут буде бідно та тісно
Лариса прокинулася о п’ятій ранку. Сьогодні приїжджали свати з Києва, батьки невістки Олени. Син Олексій одружився пів року тому, і це був перший візит батьків невістки. Жінка хотіла
– Я виграв! Виявляється, мій тато був багатий, я відсудив у його родини свою частину, а це чимало. Тепер у мене пристойний капітал, не на одну квартиру вистачить і залишиться на  життя! – Гроші мої! Але це ще не все. Я подаю на розлучення, набридло жити у твоїй квартирі
Віра готувала вечерю і чекала на чоловіка. Останнім часом Дмитро ходив якийсь загадковий, радісний, ніби у лотерею виграв і ось-ось отримає на руки приз. – Невдовзі дізнаєшся. Поки
Рідня нареченого влаштувала на весіллі таку ганьбу, що гості почали розходитись заздалегідь…
Катя хотіла просте весілля. Гостей на двадцять найближчих, скромна вечеря в кафе, біла сукня без надмірностей. Наречений Сергій був згоден. Вони разом розраховували бюджет, обирали місце, мріяли про
– Золото, а не дитина! Такий спокійний! Не плаче майже. Інші, як голосять, а цей, якщо й покличе, то тільки по справі. І хто тільки наважився відмовитися від такого подарунка?! Як можна?
Життя Вовки Кузнєцова почалося з того, що в ньому йому відмовили. Так просто. Без жодного приводу. Мати привела його на світ серед ночі, промучившись десь близько години, і
– І що, ця недолуга так зникнення доньки й не помітила? Ну й матуся! – Обурився Олексій Іванович
Три дні за вікном було дуже галасливо – сусідка знову привезла на дачу велику компанію на свята. Тим більше, що і з погодою пощастило, такі сонячні дні рідкість
– Олечко, доню, я тебе прошу, – мама присіла біля Олі навпочіпки, – нам потрібно тут пожити, трохи, скоро все закінчиться, і ми знову поїдемо в місто
– Олечко, доню, я тебе прошу, – мама присіла біля Олі навпочіпки, – нам потрібно тут пожити, трохи, скоро все закінчиться, і ми знову поїдемо в місто, ну?
– Ти що? Батькам ти сподобалася і навіть дуже! А мама не плакала, вона реготала! Коли вона вперше прийшла до майбутніх свекрів, вона їм кран на кухні виламала. – Так завзято взялася «тарілочки сполоснути»
– Завтра підемо до мене додому, – сказав Стас, цілуючи Юлю в щічку. – Класно! А батьки твої кудись їдуть? – Зраділа дівчина. – А то вже набридло
– Христино, ну… як тобі сказати… Своє – це своє. А так… Ну, я ж намагаюся… Купую їй іграшки, вожу в гуртки там всякі…
– Нехай твоя дочка поживе у твоєї матері, – сказав Петя. – Нам з тобою потрібен час, щоб притертись один до одного, а дитина заважає. Хоч би на
– Ти зовсім про сім’ю не думаєш, – мати стояла на порозі квартири, стискаючи ручку сумки так, що кісточки пальців побіліли. – Могла б і допомогти грошима, якщо вже ви тут розбагатіли…
– Ти зовсім про сім’ю не думаєш, – мати стояла на порозі квартири, стискаючи ручку сумки так, що кісточки пальців побіліли. – Могла б і допомогти грошима, якщо

You cannot copy content of this page