Liudmila

Ольга Іванівна, 58-річна мешканка Черкащщини, завжди вважала сім’ю головним у житті. Її скромна двокімнатна на околиці міста, що дісталася від батьків, була для неї не просто житлом, а

– Здрастуйте бабусю, ось оголошення ваше прочитала, з приводу здачі квартири. Ви ще здаєте, чи вже здали? – Поки здаю, – відповіла Тамара Михайлівна миловидній молодій жінці і

Оксана з мамою сиділи на старому ліжку. Обидві були тепло одягнені. Зима, а в хаті тільки затопили піч. – Нічого, матусю. Все у нас буде. Не пропадемо. Зараз

– Сергію, ти? Ти взяв щось до чаю, не забув? Давай руки мій і на кухню. Будемо вечеряти, – крикнула Марина з кухні, почувши гуркіт вхідних дверей. –

Після роботи Клара купила продукти на вихідні і тепер їхала додому. Сьогодні вона планувала поговорити з Ігорем про те, як він бачить їхнє подальше життя, і вже зараз

– Мамо, я знайшла адресу батька і хочу з’їздити до нього, – заявила за вечерею Діана. Тетяна Миколаївна ахнула і випустила виделку. – Доню, ну навіщо це тобі?

– Борисе, ти не забув, що завтра ми їдемо на дачу? – нагадала синові Єлизавета Степанівна. – Я пам’ятаю, – зітхнув Борис. – Заїдеш за мною о сьомій

Валентина Сергіївна стояла біля вікна кухні, дивлячись, як у дворі грають сусідські діти. Дочка Ганна ходила по кімнаті, розмахуючи руками. – Ганнусю, дача – це єдине місце, де

– Дивися, знову цей пес! Вже понад два тижні тут. – Так, поводиться якось дивно. Кажуть, начебто щось охороняє. – Що за нісенітниця? Яке «щось»? – Не чув?

– Ви що творите, га? – До Свєти та Андрія додому увірвалася теща і відразу пішла в наступ. – Я вам завжди допомагала! Я! – Коли на світ