– Дядьку, дай двадцять гривень! Я тобі поворожу…
На старому, пошарпаному ринку, де асфальт тріскався від спеки, а повітря було густим від запаху перезрілих помідорів, гнилих кавунів і чийогось важкого дихання, біля прохідної сидів Гена –
– Ох, Аню! Говорила ж я тобі, що не просто ця родичка з’явилася! – Ну, як я могла не довіряти їй, вона ж не чужа!
Ганна Петрівна сиділа на кухні та перебирала старі фотографії. Вже вісім років, як не стало її коханого чоловіка. Ганна вдавалася до спогадів. Несподівано заскрипіли вхідні двері. Ганна Петрівна
Було в батька три дочки…
Було в батька три дочки. Дві красуні, такі, що люди дивувалися, а третя – маленька, худенька, горбатенька. Тільки одні очі на обличчі й виблискували. У полі їй працювати
– Ну, брате, завтра заручини, а там і весілля не за горами. Закінчиться наше з тобою  солодке життя, і дівчата… – з усмішкою говорив другові Антон. – Ну, чому ж закінчиться. Дружина ж не стіна, як кажуть…
– Треба в п’ятницю як слід відіспатися… – Даша відчинила шафу і дістала звідти одну зі своїх нових суконь. –  А що? – ліниво простягнув Антон, лежачи на
– Катю, слухай, я таки вирішив продати машину! Повертайте ключі! – У сенсі? Ти ж подарував нам її на появу онука! – Дочка здивовано округлила очі
– Катю, слухай, я таки вирішив продати машину! Повертайте ключі! – У сенсі? Ти ж подарував нам її на появу онука! – Дочка здивовано округлила очі. – Не
– Тобто, я тут – ніхто? А коли університет закінчу, мені навіть тимчасово зареєструватись не буде де? А Ліда у будинку зареєстрована? – Звичайно! Ми з батьком дали згоду – адже вона дружина Льоші. – Зрозуміло. А я, значить, Льоші не сестра, а вам не дочка!
У четвер після лекцій Каті зателефонувала мама: – Катюша, ти не могла б завтра додому приїхати? – Щось сталося? У мене завтра та в суботу заняття. Можу тільки
– Не наша порода! – Заявила свекруха, неначе тавро поставила…
Зоя була несамовита від гніву: та як міг її Кирило вимагати таке? Її Кирило! Хіба вона давала хоча б найменший привід для підозр? І ось нагорода за вірність
– Дивні істоти ці жінки. Ну, начебто все добре. Живи собі і радуйся, а вони… Плачуть!
Вона прийшла до притулку… Пахло там жахливо. Притулок був дуже бідним і існував надголодь, як кажуть. Загалом, вона прийшла сюди лише з однієї причини – вирок суду. Сто
– Не хвилюйся, я тебе об’їдати не буду і гроші за продукти віддам, – розгублено заявив син
– Як смачно! Люблю, як ти готуєш! – Павло із задоволенням уплітав їжу матері. Причому вже вкотре лише за цей тиждень. Єлизавета Матвіївна гладила сина по голові, а
– Галино Петрівно, я, мабуть, не зможу, у нас були плани на суботу. – Які плани? Що важливіше за онуку? Я ж вам не чужа, ви ж тепер із холодильником, я вам, можна сказати, життя полегшила. А ви мені навіть допомогти не можете?
Старий холодильник гудів, як дизельний трактор, і в ньому постійно щось підмерзало, а щось навпаки псувалося. Але Ганна з Максимом тільки-но з’їхалися, і кожна гривня була на рахунку.

You cannot copy content of this page