Liudmila

– Юлю, це тітка Наташа! – голос у слухавці дзвенів такою фальшивою радістю, що зводило зуби. – Ми через тиждень будемо у місті, треба деякі документи оформити. Поживемо

– Ти зарозумілася, Вірко! Ти просто зарозумілася! – верещала в слухавку свекруха. – Моя сестра тобі що, чужа? Подумаєш, волосся підфарбувати! Я мовчала і задумливо дивилася за вікно.

– Я їх ростила не для того, щоб вони тебе доглядали, – підійшла Лариса ближче. – Ти їм не все розповів, так? – Про що ти? – Він

– Олю, я вся мокра, чуєш? Підклали під мене ганчірку якусь, вона вже холодна, – голос Зінаїди Петрівни в трубці тремтів і раз у раз зривався на свист.

– Ми з батьком уже все вирішили, – Ольга поклала долоню поверх руки сина. – Продаємо дачу. Мільйон на перший внесок дамо, і вистачить вам уже по орендованих

Малюк був чарівним. Маленький, товстий, кучерявий, попри те, що тільки з’явився на світ, йому не було й семи днів від роду, волосся хлопчика було пшеничного кольору і завивалося,

Мати Жанни пішла із життя п’ять років тому. Їй було лише сорок вісім. Серце зупинилося, коли вона поливала фіалки на кухні. Батькові тоді було п’ятдесят п’ять. Він не

Сестра вийшла із місць не дуже віддалених у вівторок, п’ятого числа. Віра нервувала, Єгор теж. Вони не обговорювали цю тему, говорили про що завгодно, тільки не про це.

Ніна збиралася на знайомство з батьками Кості. Залишалося пів години, він мав заїхати за нею. Дівчина ретельно вибирала сукню. Хотіла сподобатися, справити гарне враження. Стук, Ніна відчинила двері,

– Ти мовчи, я сама говоритиму! Знаєш, жінці жінку зрозуміти простіше. Грошей дамо. Що їй, чи багато треба? Адже одна – ні дітей, ні кошенят. Стара діва. –