Liudmila

Їх на вулиці прозвали просто – собача банда. Але людина, яка жила в одному з будинків цього кварталу, завжди виправляла: – Це не банда. Це п’ять собак, які

– Ніно! Ніно! – щоразу волала бабуся. – Бабуся, чого ти кричиш? – Не витримала я. – Мама ж не вміє літати. – Я вже десять хвилин її

Денис ішов із роботи, під ногами приємно хрумтів сніг, чомусь згадувалося дитинство. Катання з гірки на портфелі, гра в сніжки, поїдання бурульок, – золотий був час. Раптом почув

Микола довго дивився у вікно. На столі стояв кухоль чаю, що давно охолов. Рука потяглася до пачки тютюну, але та виявилася порожньою. Він підвівся, пройшов до передпокою. У

Вона прийшла уві сні. Не приснилася, а саме прийшла. Така, як її малюють на всіх картинках – худа, з косою і чорною накидкою з каптуром. Сіла на край

Люба прийшла додому і просто звалилася на диван. Вона сьогодні так утомилася на роботі. Страшна спека, відсутність кондиціонера, який зламався з самого ранку, а ремонтувати його приїдуть лише

– Ганнусю, доню! – сплеснула руками Марія Петрівна, визираючи у віконце. – Ти чого так рано? Сонце ще й не думало вставати! Ганна, закутана в стареньку хустку, переступала

У ніч перед Андрієм баба Настя не спала. Сиділа вона в засідці, з твердим наміром упіймати того опудала, який, ось уже п’ять років, псує бабі нерви й, так

У кабінеті нотаріуса сиділи троє людей. На столі лежала непомітна сіра тека. Зараз господар кабінету відкриє її, і всі присутні дізнаються про останню волю їхнього родича – сина,

– Варю, ну чого ти кричиш з самого ранку? – Олена примружилася від яскравого сонця, що бив у вікно дачі. – Ми просто заснули. – Відпочили? – Варя