– Чому я мушу вас жаліти? Ви ж мене не пожаліли, – відповіла Тася
В останній рік мама дуже часто хворіла. У ті дні, коли вона лежала в лікарні, Тася залишалася вдома з вітчимом – дядьком Мишком. Він, як завжди, багато працював:
– Так проспав, що немитий побіг? У брудній сорочці? Повернувся, щоб прийняти душ і сорочку змінити? А ліжко заправив? Встиг! Треба ж! А сніданок? Чайник холодний, взуття брудне, – зате чистий. – Я не розумію тебе. Я просто проспав! Запізнююсь! – Зате я все розумію. Тебе не було вдома!
Люба поверталася додому після нічного чергування. На мокрий асфальт тихо падав і одразу танув легкий сніг. Було холодно, але ще не морозно. Скоро ожеледиця, роботи буде багато. Не
– Мені потрібна машина! Зараз! Я подарувала тобі дитину. Я заслужила! – Заслужила? – голос Максима став жорсткішим. – Аліно, ми обидва хотіли дитину. Це не подвиг, за який потрібно платити машиною! – Не подвиг? – невістка майже закричала
Надія стояла на кухні та різала овочі для супу, коли почула голос невістки з кімнати. Гучний, збуджений, майже істеричний. – Максиме, я більше так не можу! Ти розумієш?
– Ти ще приповзеш до мене на колінах! Благатимеш! – Сказав Матвій Ірі й, взявши ключі від машини, вийшов із квартири. – Нізащо, – відповіла Іра, але чоловік уже не чув
– Та ти ще до мене на колінах приповзеш, — промовив Матвій, з презирством дивлячись на Іру. – Не дочекаєшся… – Зажерлася ти, Ірко, і чого тобі тільки
– Ти повинна повернути нам усі гроші, які ми були змушені заплатити за твою недолугість! – Сказав батько. – Причому найближчим часом
Поліна увійшла в кафе і відразу побачила Єгора, що сидів за столиком біля самого вікна. Він помахав їй, і дівчина швидким кроком попрямувала до нього. – Я замовив
– Лізо, що трапилося? Жінка глянула на нього. Очі були червоні. – Ти справді не розумієш? – Що мені розуміти? – Він розгубився. – Я приїхав, забрав вас, привіз додому. Все ж нормально. – Ти приїхав без квітів! – Тихо сказала вона
Ліза сиділа на ліжку в палаті та дивилася на сина. Малюк сопів, стиснувши крихітні кулачки. Дві доби безконечного болю позаду. Тіло боліло, але всередині була дивна суміш втоми
Поки молодята були у весільній подорожі, теща розкрила конверти, та записала в зошит, хто скільки подарував…
Марина та Ігор повернулися з медового місяця засмаглими та щасливими. Відчинили двері своєї квартири, внесли валізи, і жінка одразу відчула щось дивне. Запах свіжості. Занадто чисті підлоги. Розставлені
– Знайдеться тобі заміна! Не хочеш ти, одружиться з іншою. Чекати на тебе не будемо
– Наталко, дівчинко, що ти думаєш так довго. Хороші наречені на дорозі не валяються. Мій Паша тебе кохає, вже давно мені казав. І так і так він перед
– Не племінниця ти батькові була, дочка ти його…
Віктор приїхав з рейсу пізніше звичайного, дружина Тамара зачекалася благовірного, вже думала, щось трапилося в дорозі. Колька, син, весь знервувався, – де тато, та де тато? Нарешті дві
– Знаєш, а ну його до біса, твій притулок, – відповів друг. – Я тепер цього пса за жодні гроші не продам. Ми вечорами такі концерти влаштовуємо!
– Приспати? – Запитав я. – Так, – відповіла господиня, – він мені не потрібен. Цуценя тягло мене за халат гострими зубками. У його блискучих пустотливих очах не

You cannot copy content of this page