– Усі мужики так живуть, – повторював він, як мантру, – всі! Просто дружини вдають, що не помічають. А ти… Ти завжди все ускладнюєш!
– Мій чоловік з іншою жінкою? – Здивувалася я. Діму я побачила у торгівельному центрі. Його рука лежала на талії молодої жінки в червоній сукні так природно, ніби
– Не треба мені брехати! Я бачила, як ти поводився! Ти намагався відбити свою колишню у Максима! Весь вечір ти демонстрував, що вона твоя! Що між вами все ще є зв’язок! А я там була зайвою
– Ти знову до неї? Тетяна свердлила поглядом чоловіка. Андрій продовжував натягувати взуття. – До дітей, Тань! До дітей, а не до неї, – промимрив Андрій, зав’язуючи шнурки.
– Слушно? А те, що Ліда жила і доглядала маму, ви не врахували? – Сказала Таня. – А ми всі діти, а отже, однаково повинні отримати! Закон такий! – А совість де? – Ось по совісті все й ділимо, всім однаково, – нахабно кинув брат
Ліда зустрічала гостей. Два брати Євген та Василь жили у різних містах, але приїхали одночасно. Обоє з дружинами. – А що ви без дітей? У нас тут добре,
Знаєте, я обожнюю своє покоління…
– Знаєте, я обожнюю своє покоління! Ми застали платівки та бобіни, перекручували на олівці касети та сиділи під стаціонарним телефоном, чекаючи дзвінка. – А пам’ятаєте, як ми замовляли
– Галю, поживи у подруги кілька днів, мама приїжджає! – Видав чоловік
– Галю, поживи у подруги кілька днів, мама приїжджає! – Видав чоловік. Я стояла біля шафи й дивилася на полиці з речами. Костянтин сидів на дивані, уткнувшись у
– Щовесни ми з Дімою тут гаруємо, – сказала я свекрусі. – Щоб потім улітку приїхати та відпочити. А ви хотіли просто ключі – і все готове … Так не буває …
– Твоя мати хоче дачу? То хай сама все робить, а не на готове приїжджає! – розлютилася я. – Ти не розумієш, мама, вона ж до життя не
Петро озирнувся і обімлів – з заднього сидіння на нього дивилася хвостата пасажирка
Коли щомісяця сподіваєшся побачити дві смужки на тесті – це як вирок, розтягнутий у часі. Вони були молоді, щасливі, впевнені: ну що там, захотіли – і вийшло. Так
– А що, я мушу тебе любити? Ти мені ніхто! – Огризнулася Лєра, – у мене є мама!
– Ігорю, а про мене ти подумав? – Тихо запитала Аня чоловіка, – я розумію, що ти любиш дочку. Я не збираюся тебе позбавляти спілкування з нею… –
– Ти з глузду з’їхала? У нашому віці розлучатись? – Саме у нашому віці. Поки є сили почати все заново…
– Вітю, я тут подумала, – сказала Олена за вечерею, розкладаючи по тарілках смажену курку. – Може, купимо однокімнатну квартиру? Здаватимемо, буде підмога до майбутньої пенсії. Віктор кивнув,
– Ти думай, що кажеш! Сам працюй! Не для того я така гарна…
Роман жив на своє задоволення і горя не знав доки не одружився вдруге. Жилося йому добре, квартира своя – батьки купили, робота – у тата у компанії. Працюй

You cannot copy content of this page