Liudmila

Правда відкрилася якось сама собою. Коли Юля гуляла з Максимом, то не цікавилася його заробітком. Кохання грішми не вимірюється, думала вона. Але виявилось, що гроші не остання річ.

Валентина стояла біля кухонної раковини та мила посуд, коли почула знайоме покрикування з вітальні. – Валю, де мої капці? – репетував чоловік Георгій. – Скільки разів казав, клади

Рита тихо привіталася і сіла на своє місце біля вікна. Вона намагалася не підіймати голову від документів, і водночас намагалася ховати обличчя, вірніше, великий синець на його правій

– Пашка, глянь… Вадим, чи що? – Ніна, копаючись на городі, підняла голову на звук хвіртки, що відчинилася. – Так, він. І з сумкою якоюсь великою, – Павло

– Це ж мої онуки, і якщо вони тобі заважають… – Людо, та почекай ти! Я ж кликала тебе. Те-бе! Ми хотіли з тобою пройтися набережною, в театр

З Ганною Іванівною Захаровою сталося лихо. Спускаючись зранку з ґанку, вона послизнулась і впала. Дуже невдало впала – сильний біль вогнем охопив усю ногу від гомілки до коліна.

– А ти хто? Ще один спадкоємець? Ну дивись, у разі чого, будинок ділитимемо на всіх. І зроби так, щоб бабуся швидше вирушила на той світ. Нерви їй

Тамара лежала на дивані та дивилася нову серію улюбленого серіалу, коли зателефонував син. – Мамо, – сказав Олексій стомленим голосом, – нам знову поговорити треба. Про житло. –

У вітальні зареготали. Михайло із Толіком щось бурхливо обговорювали, Тамара прислухалася. – Сказав їй, що у відрядження їду! – реготав Михайло. – А сам до Ольги на вихідні!

– Навіщо тобі це потрібне? – Здивувалася Зінаїда. – Як ти не розумієш! – гарячкував Вадим. – Це ж – рідні люди! «Треба ж – згадав!» – зло