Liudmila

За спиною Ганни грався дворічний Сергій, намагаючись побудувати вежу з різноколірних кубиків. Запах дитячого харчування та вологих пелюшок, здавалося, назавжди в’ївся у стіни хрущовки. Три місяці, як Ганна

– Мамо, ти надто багато їси! – заявив Славко. – Я? – щиро здивувалася я. – Я багато їм? – Ну, не я ж! Ось навіщо ти знову

– Ганнусю, незабаром п’ятнадцяте, пам’ятаєш? За три дні вже. Голос Валентини Сергіївни у слухавці звучав вкрадливо. Ганна закотила очі. – Пам’ятаю, Валентино Сергіївно! – От і добре. Тільки

– Це вона тебе накрутила, – скрикнула мати, тицяючи пальцем у невістку. – Раніше ти ніколи грошей на мене та на Ларису не шкодував! Паша насупився: – Мамо,

– Ну, що? Чим сьогодні порадуєш, дружино? Ох, і зголоднів же я! Цілого бика з’їв би зараз! – у квартиру шумно ввалився Михайло, який повернувся з роботи. Він

Ліза не спала третю ніч поспіль. Аліса репетувала з одинадцятої вечора до четвертої ранку. Кольки. Лікар сказала – пройде до трьох місяців. До трьох місяців лишалося ще двадцять

Семен Петрович ніколи не робив подарунків своїй дружині, з якою він щасливо прожив цілих двадцять років. Та якось не доводилося. З Валею вони одружилися швидко, за місяць після

– Мені що, шматка м’яса для матері шкода має бути? – Тобі ні! Ти його не купував та не готував. А мені шкода, Вово! Бо до зарплати два

– Маргарита Олександрівно! – гукнув Риту начальник, коли вона йшла до ліфта. – Доброго дня, Михайле Андрійовичу, – сказала вона, зупинившись. – Сьогодні після обіду Микола проводитиме співбесіду.

Вечірнє сонце, ніби розплавлений мед, розтікалося схилами пагорбів, фарбуючи скромні будиночки села в теплі, умиротворені тони. Повітря було напоєне ароматом скошеної трави й димком віддалених багать. В одному