Liudmila
– Янко! Ян, ну ти чого стала, як вкопана?! Давай швидше, бо в кіно запізнимося! Ще за попкорном збиралися… – гукнула Яну подруга Оксана. – Га?! – Яна
Ліна була дуже рада зміні прізвища. Нарешті це сталося! Зробити такий крок вона хотіла давно, але для цього потрібні були гроші, та час. Нічого цього Ліна не мала.
– Совісті в тебе немає, Юля! Бабуся твою маму виховала, людиною зробила, а ти її тепер хочеш на вулицю виставити, житло забрати! Юля здивовано моргнула. Вона навіть не
Ірина мовчала вже другий день. Знала, але не казала нічого чоловікові. Бо чудово розуміла, що після того, як розповість усе Олегу, треба буде приймати рішення. А вона цього
– Іро, привіт… Давай сьогодні зустрінемося, треба поговорити, – Світлана подзвонила подрузі о дев’ятій вечора, чим здивувала її. – Сьогодні? У вівторок? Завтра на роботу, а вже пізно…
Алла Іванівна завмерла на кухні, прислухаючись. З вітальні долинав рівний, монотонний гул телевізора, але це був не той, звичний фон новин чи серіалу. Це був звук якогось молодіжного
Ольга м’яла в руках кухонний рушник. – Ніно Петрівно, я більше не знаю, що робити, – голос невістки тремтів. – Обіцяє, обіцяє. А потім. як у воду канув.
– Як же пощастило тобі, Свєтко, з мужиком, – мрійливо простягла Наташа. – Щодня забирає з роботи машиною. – У квартирі ремонт нещодавно зробили. Та й підвищення ти
Мама подзвонила Насті посеред робочого дня. – Насте, горе у нас, біда велика. – Що трапилося? – Костя потрапив у халепу, треба його рятувати, – мало не плакала
Марина й уявити не могла, що опиниться в такому становищі. «Панорама» – ресторан, де колись Віктор зробив їй пропозицію руки та серця три десятиліття тому, тепер став місцем