Liudmila
– Могла б випрасувати стильнішу сорочку, а не цю ганчірку. Ювілей таки! Поліна навіть не обернулася від плити. Вона методично перевертала сирники на важкій чавунній пательні. Олія ледь
Ольга збиралася піти в магазин і вже одягла дворічну Варю, коли задзвонив телефон. Номер був незнайомий, міський. Вона відповіла, притримуючи непосидючу доньку за руку. – Ольго Вадимівно, я
– Мамо, можеш приїхати? Будь ласка. Треба Лізу забрати, мене в лікарню забирають. Я її у сусідки до вечора залишу, вона придивиться. – А навіщо в лікарню? Що
– Так, товар на митниці завис, – Вероніка притиснула телефон плечем до вуха, водночас перевіряючи готовність качки у духовці. – Передай брокерові, що ми не платитимемо за простій
Олена вміла говорити спокійно, навіть коли люди кричали. За дванадцять років у приймальному відділенні вона навчилася відрізняти біль від істерики, страх від хамства, самотність від поганого характеру. Їй
Віра не була злопам’ятною. Вона сама собі так говорила – тридцять років говорила, як мантру. Не злопам’ятна, просто пам’ятає. Це – різні речі. Вона пам’ятала, як на весіллі
– Ти ж розумієш, Таню, що я не від хорошого життя це пропоную, – Марина важко опустилася на стілець, притримуючи руками величезний живіт. – Я просто не вивезу.
Діна, тільки-но переступивши поріг квартири, уважно подивилася на маму і сказала: – Мамо, дуже скоро до мене прийде одна людина… Ти приведи себе, будь ласка, в порядок. –
– Ти знову їй усі гроші переказав! Знову! Ми на що жити повинні? Святим духом харчуватися? – Закричала Оксана. Віктор відвернувся. Оксана дивилася на його сутулу спину і
Коли старша сестра Валентини пішла в інший світ, вона довго не могла звикнути до тиші. Раніше її телефон дзвонив майже щовечора. – Ну що, Валюш, ще жива? –