Liudmila

– Когось поховали? – стривожено спитала свекруха. – Що за обличчя у вас такі жалобні? Га? Марина мовчки пішла на кухню та поставила чайник. – Марино! – крикнула

Тетяна стояла за стійкою і рахувала виторг, коли почалася якась метушня. Спочатку – гавкіт. А потім моторошне виття, від якого відвідувачі підіймали голови від кави та оглядалися на

– Алло, Лідо? Це Світлана. – Яка Світлана? – Ну… До мене ваш чоловік пішов. Ліда підняла брови. Вона ніколи не брала незнайомі номери, але чорт смикнув її

– Послухай, ми ж твою благовірну не дорікаємо, що ти чужу дитину виховуєш! То чому в неї стільки претензій до нас? Повисла незграбна пауза. Олена встигла зрозуміти, що

Еля вже другий день чіплялася до Рити: – Маргаритка! Ну, будь ласка! Ну дуже треба! – Елю, ти ж знаєш, ці гроші відкладено на відпустку. Я вже три

Ганна Степанівна не могла зрозуміти, чому всі сусіди дивляться на неї так, ніби вона злочинниця. А все через Ладу. Дванадцять років тому підібрала цуценя у дворі. Крихітна грудочка

Олександра Петрівна стояла біля вікна та дивилася, як у дворі паркується знайома синя “Лада”. Субота, одинадцята ранку – можна було не дивитися на годинник. Андрій приїжджав до батька

Аліна розставляла останні тарілки на столі, коли у двері подзвонили перші гості. Будинок сяяв чистотою, на столі красувалися вишукані страви, а головні винуватці урочистостей – близнюки Максим та

– Мамо, ти знову вирішила стати на його бік? – Олеся стояла прямо перед матір’ю і відчувала, як губи починають тремтіти від сліз, що підкочують. – Олесю, ну

– Синку, а я думала, ми у нас на дачі день народження Владика відзначимо. Я другі вихідні прибирання туди їжджу робити. – Батько садові меблі підремонтував… – Людмила