Liudmila

– З чого ти взяла, що я мрію жити разом із вами? Так, я не відмовляюся з онуками допомагати – я їх дуже люблю, і грошей вам підкидаю,

– Що?! – Ірина мало не впустила кухоль. – Зрада – не привід?! Ти… ти у своєму розумі? – Більше, ніж, – Марина відповіла рівно, спокійно, ніби йшлося

– З мене вистачить, Максиме! Я більше так жити не можу і так, я подаю на розлучення. Слова вилетіли з її рота легко, майже буденно. Олена сама здивувалася

Люба та Єгор вирішили жити разом. За плечима у кожного по шлюбі. Зустрілися випадково на вечорі зустрічі випускників, на який Люба йти не хотіла. Усіх однокласників та їхні

Коли телефон задзвонив рано-вранці, він ще не встиг зварити каву. Дзвінок від колишньої дружини – рідкість, як сигнал тривоги, який ніколи просто так не вмикається. – Послухай, Максе,

Дід Мирон запалив поминальну свічку біля фотографії дружини, присів на табурет і важко зітхнув… – Ось, Танюшо, тиждень тому минув сороковий день. Погано мені без тебе… – з

– Мамо, вгадай, що в мене в руці? – Микита сховав руки за спину. Він заїхав до матері після роботи, щоб потішити її. – Не знаю, – розвела

Тридцять чотири роки! Сьогодні! Що вона має? Однокімнатну квартиру. Маленьку червону Тойоту. Улюблену роботу, непогану зарплатню. І самотність! А вісім років тому були мрії про щастя, трикімнатна квартира,

– Тату, годі мого чоловіка доводити! – Роздратовано сказала Марія. – А чого він нахабний такий? – з обуренням спитав Степан Іванович. – Ти розумієш, думка в нього!

– Мишко, що з грошима? – я кинула на стіл його банківську карту і дивилася йому прямо в очі. – Третій місяць поспіль на карті майже нічого немає!