Liudmila
Марина Петрівна вкотре скривилася, побачивши руду морду біля воріт. – Знову цей волоцюга, – пробурмотіла вона, поправляючи окуляри. – Третій тиждень тут чергує. Лише дітей відволікає. Кіт сидів
Зранку в п’ятницю, збираючись на роботу, Алла попередила молодшу сестру Поліну: – Поль, не забудь, тобі сьогодні ввечері з дітьми сидіти. Я йду на корпоратив. – Чому це
У Каті найщасливішим днем у житті став звичайний четвер. Мама поїхала за кормом для рибок – цих нудних золотих створінь, які тільки й уміли відкривати рота в акваріумі.
– Замов доставлення, виклич клінінг, – розбирайся сама! Ганна Сергіївна перечитала повідомлення на екрані телефону втретє, ніби слова могли чарівним чином змінитись. Але ні – ті самі шість
Юрко не поспішав після роботи додому. Та й орендовану квартиру важко назвати будинком, так, тимчасовий притулок. Він зробив зайве коло містом. Дощ бив у скло машини, вітер зривав
Галина Семенівна стояла перед дзеркалом у ресторані, поправляючи зачіску та милуючись на свій новий костюм. Шістдесят п’ять років – солідна дата, і свято мало вийти гідним. Столик на
Катерина сиділа з колегою в кафе, обідня перерва добігала кінця, настав час повертатися в офіс. Роботи було багато, кінець кварталу, звіти. – Давай із собою пампушок візьмемо. Пити
– Ах ти ж невдячна! Ми тебе ростили, годували, а ти заслаблого батька кидаєш! – Мамо, годі! Я ні гривні вам більше не надішлю, поки ви все на
Інна поверталася від своєї університетської подруги Катерини. Від її будинку, розташованого в новому житловому кварталі, збудованому неподалік центру, до околиці міста, де Інна винаймала квартиру, їхати було довго
– Ой, господи! Ну, подумаєш, сходив ліворуч! Усі мужики такі. Годі нити! Іди мирись! Чи ти думаєш у мене тут із пузом прописатися? – Мамо… Він взагалі зрадив