Liudmila

– Слухай, так незручно зізнаватись, – Дмитро винувато посміхнувся і постукав пальцями по столу, – але я портмоне вдома забув, всі карти там. Ти не могла б розплатитись?

Світлана поверталася додому до батьків, а не до себе. Тому що йти було вже нікуди. Двадцять п’ять років спільного життя, і чоловік пішов із життя. Більшість квартири, де

Джека подарувала йому дружина за три місяці до загибелі. Вони хотіли вівчарку. Вона навіть спеціальні курси закінчила, щоб завести цього цуценя. Казала: – Він стане вірним другом нашому

Галина Іванівна прожила довге життя у впевненості, що все робить правильно. Син Олексій одружився рано, але, на її жаль, не з тією. Ольга здалася їй надто тихою, простою,

– Може, настав час мені нарешті познайомитися з твоїм сином? – Дмитро відставив убік кухоль з кавою і подивився на Ганну. Та завмерла, наче його слова застали її

– Сину, ну поясни мені, ось що ти в ній знайшов? – Голос Тетяни Михайлівни прорізав тишу кухні. – Дівчина з якоїсь глушини, без освіти, без перспектив. Ти

– Так, тепер буду до вас часто їздити, адже у пенсіонерів безплатні квитки на електричку, – посміхнулася Людмила Сергіївна. – У вас же грошей не допитаєшся, а моя

Катя гортала старий сімейний альбом і дивилася на фотографії із весілля брата Івана. П’ять років тому батьки влаштували йому розкішну урочистість у найкращому ресторані міста. Сотні гостей, жива

Віра готувалася до знайомства з майбутніми родичами. Женя повідомив, що його батьки чекатимуть на них у суботу до обіду. Віра цілком успішна, молода жінка, симпатична, з людьми спілкуватися

Було у нас у Заріччі весілля. Та таке, що все село на вухах стояло. Іван, перший хлопець на селі, – механізатор від бога, руки золоті, з Катериною одружувався.