– А йому було шкода тебе, коли ти плакала місяцями?! Коли він кинув тебе заради нової спідниці?! Пошкодуй краще себе!
Лариса стояла біля плити й смажила яєчню. Одну порцію. Тільки собі. Жінка звикала до самотності повільно, але вже не ставила другу тарілку на стіл автоматично. Тридцять п’ять років
Форс – мажорні обставини…
– Маріє, сиджу без грошей, а завтра кредит треба платити, дай у борг! – Коли віддаси? – Ну, не знаю… Намагатимусь швидше. – Ясно. Не дам. – Як?
– Все зрозуміло! Я тут зайва. Приїхала порадіти, онука побачити, а мене виганяють? Гаразд! Більше моєї ноги тут не буде! – Репетувала свекруха
Аліна лежала в палаті лікарні та мріяла про те, як вони з Максимом заберуть малюка додому. Тихо, спокійно, без метушні. Чоловік приїде машиною, вона вийде з конвертом, вони
– Терміново переоформ на мене майно! – Віктор не просив навіть, а вимагав. – Поки час є! Якщо хочеш, ми з юристом завтра під’їдемо і…- Вітю, – я сіла на диван, бо ноги підкошувалися і не тримали мене зовсім, – ти… Скажи, ти взагалі чуєш себе? Лікарі кажуть, що шанси є. І навіть дуже непогані… А ти вже на мою дачу око поклав? – Надю, ну… Будь ти реалістом, – майже холодно сказав чоловік. – Статистика з твоїм діагнозом… Ну така собі
– Терміново переоформ на мене майно! – Віктор не просив навіть, а вимагав. – Поки час є! Якщо хочеш, ми з юристом завтра під’їдемо і… Натрапивши на мій
– Тобто ми всі весільні витрати взяли на себе, понесли такі збитки, а в результаті, якщо що, залишаємося з голим, даруйте, задом, а наш син потрапляє в повну залежність від дружини? “Не подобається – вали з моєї квартири!”
Валька Соломатіна виходила заміж. На цю п’ятницю було призначено повноцінний захід. Замовили недорогий, сильно уживаний лімузин, та розпис у РАЦСі. А ще вінчання, фотосесія і банкет у кафе
– Ні, я вже своє віднянчила! Займайтеся Андрійком самі, – категорично заявила свекруха
– Ні, Світлано! Народ жували ви для себе, ось і займайтеся Андрійком самі, – категорично заявила свекруха. – У мене вже здоров’я не те, щоб за дітьми доглядати.
– У мого сина вже є батько! Надійний, – той, хто поряд. Він справжній чоловік, бо полюбив нас обох, – мене та Сашка. У нас тепер його прізвище, а у сина – його по батькові.І це не Олексій! – Видала невістка колишнім свекрам
Оля пам’ятала той день до дрібниць. Три роки тому, а наче ціла епоха. Олексій кинув на ліжко відкриту валізу, почав жбурляти в неї свої речі, сказав сухо, відсторонено,
– Денисе, як ти міг?! Це ж пам’ять! – Досить драматизувати! Тобі іржаве залізяччя потрібніше за моїх дітей?! – Ти навіть не спитав! – Навіщо питати? Ти влаштувала б істерику! Батька немає, йому вже не потрібні ці речі, а нам гроші конче потрібні
– Мамо, ти чого так довго? У нас два дні всього, а ти годину вже порпаєшся! Галина Петрівна винувато подивилась на сина. Три сумки з продуктами стояли біля
– Мало того, що я годую твого сина, я ще мушу йому халявні свята влаштовувати?!
У Насті не стало батька. Мама повідомила їй про це тихо й швидко, ніби це не розмова з дочкою, а диктор по радіо зачитує телеграму. Настя відпросилася з
Як карета перетворилась на гарбуз…
У свої тридцять років Маргарита була вже добрим фахівцем, і їй довіряли серйозну роботу як у головному офісі, так і у філіях. Ось і цей тиждень вона провела

You cannot copy content of this page