Liudmila
– П’ятнадцять тисяч за якусь ганчірку? – Віктор люто розмахував чеком перед моїм носом. – Це ж сукня! Звичайна сукня! Її одягнуть лише один раз, і все! –
Лариса провела чоловіка на роботу, а сама сіла за комп’ютер. Вона працювала віддалено, в офіс їздила раз на тиждень, а то й рідше. Потрібно було закінчити переклад і
– Ти тут словами не грай! Вина твоя в тому теж є, що вона так вчинила. І якщо ти залишиш ситуацію як є – ти мені не син!
Ніна з нетерпінням чекала на свого чоловіка Василя з роботи, так хотілося їй поділитися тим, що вона впізнала годину тому… Після обіду Ніна по сусідах дачних прогулялася, та
Ганна та Микола виховали двох дітей, збудували будинок, пережили бідність дев’яностих. Весь цей час чоловік був «господарем грошей» у сім’ї. Він був економним, навіть розважливим, весь час збирав
– Забирай дитину, Олеже, вистачить бігати від відповідальності! – Я говорила рішуче і зло, бо втомилася. – Вона не може жити ось так, при живому батьку у тітки.
– Олександро, ти взагалі чуєш, що я говорю? – Денис стояв у дверях нашої спальні й дивився на мене з таким виглядом, ніби я пропустила щось архіважливе. –
– Мамо, я не просто так дзвоню! Я із проханням. Коротше, нам жити нема де. Оренда подорожчала, а з роботою зараз напружено, мені он оклад знизили й… –
– Як це не приїдеш? Ти ж раніше завжди допомагав, синку! – голосила Ольга, притискаючи слухавку до вуха. – Мамо, я вже казав. Цими вихідними ми з Катею
Свого батька Тамара ніколи не бачила, але знала, що його звуть Іваном, бо вона була Тамара Іванівна. Прізвище, щоправда, носила мамине – Сизова, оскільки узаконити свої стосунки її