Liudmila

– Мама, тато, привіт, ви нас просили заїхати, що трапилося? – Маринка з чоловіком Анатолієм просто увірвалися в батьківську квартиру. Взагалі трапилося вже давно. Мама хворіла, у неї

Григорію було не до свят. Три дні він провів у лікарняній палаті у своєї Ані. Не їв, майже не спав, лише прислухався до її уривчастого дихання. Ще тиждень

– Твоя мати знову йде! Знову! Скільки можна приходити на обід? Тут десь висить вивіска, що я відкрила їдальню? – Чому вона постійно приходить до нас обідати? –

Сашко дивився на сидячого в куточку, на обдертому дивані вихрястого худенького хлопчика, і кулаки його мимоволі стискалися. Сашкові хотілося закричати, саме так, закричати на все горло, зриваючи голос

– Я взагалі не вірю в це все, – сказала Оля, поправляючи ремінець сумки. – Ну правда, Марино, ти сама подумай… Двадцять перше століття на надворі. – Ага,

– Галю, зайди. Мій у льоху був і тобі картоплі набрав. Галина повернула до двору сусідки. – Ой, дякую, тітко Марино, я вам обов’язково поверну. – З чого

Згадалася мені сьогодні одна історія. Стоїть перед очима обличчя Тамари нашої. Як зараз пам’ятаю: прибігла вона до мене тоді, в кінці жовтня. Розпатлана вся, стара пухова хустка на

Сьогодні був тяжкий день. Ваня ховав сестру. Нехай недолугу, але все ж таки рідну. Вони не бачилися з нею близько п’яти років – і така трагедія. Віка, як

Доля, яка до цього її не щадила, раптом вирішила подарувати їй шанс. Такий, що всі знайомі ахнули. Артем наче зійшов зі сторінки журналу. З ямочкою на підборідді, великими

Шість годин я лежав непритомний на холодній підлозі у ванній. Поки мої діти писали мені повідомлення, пояснюючи чому не можуть приїхати, мій кіт рятував мені життя. Мене звуть