– Ні! Ти глянь! Вона ще й бреше! Обдурила бабку, обдурила матір, братів. Племінника майбутнього обдурила! Усіх! Хочеш, щоб у тебе була сім’я – відмовся від заповіту. Я спадкоємиця! Я! Ми самі вирішимо, що робити із квартирою! – Репетувала мати
Лариса після школи вступила в університет, та поїхала до бабусі. Вона раділа, що нарешті вирвалася з-під опіки матері та вітчима. А ще – не треба було допомагати молодшим
– Скажіть мені, лікарю, все чесно, я готова до всього! – А у вас все гаразд. Чудовий плід! – Який плід? – не зрозуміла Вероніка Сергіївна. Приємна лікарка здивовано відірвалася від комп’ютера, потім посміхнулася: – Ви не знали? Дев’ять тижнів вже
Вероніка Сергіївна нарешті вирвалася у відпустку. Можна було розслабитися, вийти зі щоденного образу суворого завуча гуманітарного ліцею, зняти незмінний костюм і трохи послабити тугий пучок на потилиці. Вона
– Ну звичайно, – простягла мати з глузуванням. – Якби ти знайшла собі нормального мужика, ти каталася б, як сир в маслі, а не шукала квартиру дешевше. Дивилася б у новобудовах! А тепер задовольняйся недоїдками
– Коли ви вже купите квартиру? – Голос Галини Павлівни був вимогливим, наполегливим. Вона сиділа на дивані в орендованій однокімнатній квартирі, де Свєта з Олегом жили останні три
– Мамо, наше з Ганною весілля – це наш день! Ми хочемо, щоб воно було таким, яким ми його уявляємо. Ми будемо раді бачити тебе та тата. – Але, якщо ти вирішиш не приїжджати через те, що не запрошені дядьки та тітки, – мені дуже шкода. Це буде твій вибір
Ганна гортала каталог весільних суконь та мріяла. Заміський готель, тридцять найближчих людей, жива музика, гарні тости. Жодної вульгарності, жодних конкурсів із підв’язками. Витончено, романтично, по-дорослому. Олексій сидів поряд
– У нас лихо, а ви спите! – Голосила в телефон мати
Неділя у Родіона почалося невдало. Лягаючи спати, він розраховував нарешті виспатися, тому відключив на телефоні будильник. Але вранці телефонний дзвінок розбудив його, коли стрілка годинника ще не дійшла
– Ти, тату, більше до нас не приходь! А то коли ти йдеш, мама завжди плакати починає. І плаче аж до ранку
– Ти, тату, більше до нас не приходь! А то коли ти йдеш, мама завжди плакати починає. І плаче аж до ранку. – Я засну, прокинуся, знову засну
– Сусідка мені рідніша за тебе, – кинула мати дочці, й різко поклала слухавку
– Сусідка мені рідніша за тебе, – кинула мати й різко поклала слухавку. Ганна застигла посеред своєї кухні, стискаючи телефон так міцно, ніби хотіла розчавити його в долоні.
– Чому у всіх, як у людей? А в мене? Чоловіка немає, у дочки теж. Хоч би так і лишилося. Так ні –  вона поїхала в місто, на вокзал, привезе мені на шию нового зятя, який щойно з місць не дуже віддалених
У сусідній кімнаті брязнуло щось тендітне. Впустивши каструлю, Алевтина рвонула туди. Внучок стояв посеред кімнати, розгублено дивлячись на уламки розбитої родинної вази. – Що ти накоїв?! – зойкнула
Чоловік всіх приголомшив на моєму ювілеї, але, зрештою, сам отримав урок…
– Подаю на розлучення! – Оголосив чоловік. Хвилиною раніше Михайло підвівся із-за святкового столу, похитнувся трохи від вжитого, й обвів поглядом притихлих гостей. Він був явно задоволений, що
Вони пішли без банок, – горді, ображені. Сподіваюся, що хоч щось зрозуміли! А поки що – в крамницю, – там все є!
– Немає у мене часу тобі допомагати! – Вигукнув син. – І взагалі! Ти ж сама все це робила! Тобі подобається вовтузитися з огірками-помідорами, ну от і вовтузься

You cannot copy content of this page