Liudmila
Михайло розмовляв по телефону. Олена відразу зрозуміла з ким. Сестричка! Звичайно, знову ця Іринка. Мила молодша сестра чоловіка. Ось не сидиться їй удома, все їхати треба кудись. Мишко
– Мамо, ти тільки не злись, але Оля знову покликала Настю, – тихо сказав Андрій, втягнувши голову в плечі. – Знову?! Ти ж казав, що її не буде!
Антон довго стояв біля вікна потяга, дивився, як мелькають за склом знайомі місця. Он той берег, де вони з батьком рибалили. А ось міст через річку – скільки
– Любов Борисівно, а хто вічно товкмачив, що хоче онуків? Ось тепер і сидіть! Мені теж жити треба, між іншим. – Поліно, але ж два тижні? Ти з
– Ну що, доню, я до вас! У горлі першить, і, здається, температура підіймається. Доглядатимеш мамку? – Галина говорила про це так радісно, ніби курс долара впав до
– Льоша, ну ти що? Ні я, ні діти не винні, що в тебе відпустка тільки в жовтні. Каті треба до школи, Даня у вересні в садок піде,
– Шуро! Шурка! Стій! Не ходіть додому! – гукнула сусідка молоду жінку біля під’їзду. – Що трапилося, бабо Валю? – поцікавилася Олександра і міцніше стиснула ручку трирічного синочка.
– Іро, ось чим ти годуєш мого сина? Чому Вовочка повинен їсти вчорашнє, та ще й зігріте у мікрохвильовій печі? Це шкідливо для його здоров’я! – обурювалася Наталя
Літо на дачі у Ірини та Геннадія Петрових було часом сонця, шашликів та… нескінченних грядок. Особливо ненависною для Геннадія була картопляна ділянка – прополка під палючим липневим сонцем
– Син у мене добрий, дбайливий, та тільки з дружиною йому не пощастило, – розповідала Людмила Василівна попутниці по дорозі в санаторій. – Щоб Іван не зробив, за