– Та ти просто не вмієш любити! Чоловіка треба підтримувати! –  А ти просто не вмієш думати, – відповіла Надя. – Саме підтримувати, а не тягти на собі!
– Та ти просто не вмієш любити! Чоловіка треба підтримувати! –  А ти просто не вмієш думати, – відповіла Надя. – Саме підтримувати, а не тягти на собі!
– Ти зруйнувала нашу сім’ю і тепер чекаєш, що я буду в ясна з тобою цілуватися? Ти взагалі хто така? Ти мені навіть не мачуха, – зневажливо пирхнув Денис…
– Ти зруйнувала нашу сім’ю і тепер чекаєш, що я буду в ясна з тобою цілуватися? Ти взагалі хто така? Ти мені навіть не мачуха, – зневажливо пирхнув
Як мама Стасіка у пристойну родину віддавала…
– Кіро, привіт! Ти вільна сьогодні ввечері? – Ірко, я думала, що ти у відрядженні! – Була, та ось учора приїхала. У мене виникла непереборна потреба з тобою
– Що ви за сусіди такі? Відро піску пошкодували! – Похитала головою Люда. – А все зять твій винен! Раніше ти  такою не була
– Валько, як ти зятя свого терпиш? – жалілася на Рому сусідка. – Він такий грубіян! Вчора так нагрубив мені, що я всю ніч переживала. Валентина тяжко зітхнула.
– Не забула – не пробачу…
– Мамо, та годі вже! – Олена ляснула долонею по столу так сильно, що підстрибнула цукорниця. – Пройшло стільки років, а ти все за своє! – Не годі,
– О, ти ще в сімейниках? Ну нічого, я почекаю, поки одягнешся. Що я там не бачив! А поки що давай обговоримо, чому ти ще не доробив ремонт у вітальні, – бадьоро заявив тесть, знімаючи черевики
– О, ти ще в сімейниках? Ну нічого, я почекаю, поки одягнешся. Що я там не бачив! А поки що давай обговоримо, чому ти ще не доробив ремонт
– Тітка прихистила на літо, а потім виставила рахунок! Дякую, рідня!
Ольга Іванівна, 58-річна мешканка Черкащщини, завжди вважала сім’ю головним у житті. Її скромна двокімнатна на околиці міста, що дісталася від батьків, була для неї не просто житлом, а
– Народну мудрість знаєш: “Бог дав дитину, дасть і для дитини”? Так що дівчинко, ніхто не каже, що буде легко і сльозами тут не допоможеш…
– Здрастуйте бабусю, ось оголошення ваше прочитала, з приводу здачі квартири. Ви ще здаєте, чи вже здали? – Поки здаю, – відповіла Тамара Михайлівна миловидній молодій жінці і
Оксана з мамою сиділи на старому ліжку. Обидві були тепло одягнені. Зима, а в хаті тільки затопили піч. – Нічого, матусю. Все у нас буде. Не пропадемо. Зараз я тобі ліки  дам. Оксана, як могла, заспокоювала матір, та й не мати вона їй зовсім – свекруха, та ще й колишня. Майже колишня…
Оксана з мамою сиділи на старому ліжку. Обидві були тепло одягнені. Зима, а в хаті тільки затопили піч. – Нічого, матусю. Все у нас буде. Не пропадемо. Зараз
– Марино, я давно хотів тобі сказати – ти не ображайся, але який тобі «Наполеон»? Ти подивися на себе, на кого ти стала схожою! – І на кого ж? – скривджено спитала Марина. На бегемота!
– Сергію, ти? Ти взяв щось до чаю, не забув? Давай руки мій і на кухню. Будемо вечеряти, – крикнула Марина з кухні, почувши гуркіт вхідних дверей. –

You cannot copy content of this page