– Ні, Дімо, пізно! Або ми живемо окремо, або не живемо разом взагалі, – Катя зітхнула. – Мені набридло чекати, коли твоя мати зволить віддати нам твою квартиру. – Коли твоя сестра порозумнішає і припинить ритися в моїй сумці. За стосунки треба боротися, але не буквально! Я тобі ще не дружина, а вже втомилася боротися поодинці!
– Ні! Поки ми живемо в цій божевільні з твоєю матусею і Лізою, не буде жодного весілля! – Катюш, ну навіщо одразу так рубати з плеча? Давай візьмемо
– Я завжди говорю правду! А ви просто лицеміри! Думаєте одне, а кажете інше? – Репетувала сестра
До дня народження Максима – чоловіка Тамари – було ще два тижні, але вона вирішила не відкладати покупку подарунка на останні дні й після роботи вирушила в торговий
Свекри допомогли з квартирою, але тепер наш будинок – прохідний двір для всієї рідні
Олеся стояла у новій трикімнатній квартирі й не могла повірити – вони нарешті вдома. Власна квартира, не орендована. Андрій обіймав дружину, милуючись результатом ремонту. – Уявляєш, більше ніяких
– Валентино Петрівно, а якщо вам взяти однокімнатну квартиру в спальному районі? Чи студію? А різницю у ціні дати нам на перший внесок? Валентина відставила кухоль, та уважно подивилася на невістку. – Тобто ти пропонуєш мені погіршити свої житлові умови, щоб допомогти вам? – Не погіршити! Просто оптимізувати. Навіщо вам дві кімнати?
Валентина Петрівна поставила кухоль чаю перед невісткою і сіла навпроти. Вже кілька місяців вони мешкали удвох у двокімнатній квартирі майже в центрі міста – син Ігор поїхав у
Хлопці сміялися з кульгавої собаки. А вона здивувала їх своїм вчинком…
Звали її просто – Лайка. Хоча до породи лайок вона стосунку не мала. Дворняжка звичайнісінька, з тих, що гріються біля під’їздів і знають кожного мешканця по запаху. Ось
– Лідочка, він же мій армійський друг! Ми з ним разом вогонь та воду пройшли. Ти ж знаєш, де я служив. Я не можу йому відмовити. Він мене сотню разів рятував! – Досить говорити дурниці! Я знаю, як ви служили. Ти сам розповідав. А тепер раптом він тобі спину прикривав. Бреши, та не забріхуйся
Ліда прийшла з роботи й одразу, ще від хвіртки, зрозуміла, що в хаті знову гості. Ні, гості не нові все той же друг її чоловіка Олексія. Сьогодні він
– Знаєте що, – сказала вона, повертаючись до свекрів, – я втомилася! Я не сплю третю ніч поспіль! У мене молоко зникає від стресу! Дитина постійно плаче! А ви приїхали й вимагаєте святкового столу! – Ми нічого не вимагаємо, – здивувалася свекруха. – Просто розраховували на нормальний прийом та обід з дороги. – Нормальний прийом? – голос Ганни став істеричним. – А хто його влаштовуватиме? Фея-хрещена?
Ганна почула плач Артема зі спальні рівно в той момент, коли чоловікові зателефонували батьки. – Ми вже на вокзалі, – сказав батько Дмитра бадьорим голосом. – Ти зустрічаєш
– Знайди матері хоч когось! І буде тобі щастя, – порадила сестра
– Не можу так більше. Я з нею реально стану старою дівою. Слухай, Маріє, забери маму до себе, прошу тебе. Нехай вона з онуками няньчиться, а не зі
– Значить, не хочеш зробити все справедливо? – Запитала колишня свекруха. – Ви знаєте, а мені здається, що все і так справедливо: кожен одержав те, що хотів. І навіть ви. – Гаразд, – бачу, що з тобою каші не звариш. Я піду. А тобі, Алісо, твоя жадібність ще боком вийде – ось побачиш, – гримнула дверима скривджена жінка
Аліса була готова побачити на порозі своєї квартири будь-кого, тільки не Раїсу Вікторівну. Але коли відчинила двері, побачила саме її – свою колишню свекруху. Раїса Вікторівна за три
– Олю, схаменись! Що з тобою? Яка квартира? Ліда всі ці роки одна доглядала маму! Ми приїжджали двічі на рік, як почесні гості, а вона день у день прала, годувала, памперси міняла… У неї чоловік і дитина. Куди вони подінуться? – Мене це не цікавить! – Злісно сказала дружина
– Ти взагалі мене чуєш? – Голос в Ольги став вимогливим. – Твоя сестра повинна розміняти квартиру, там є й наша частка. Повторити? – Це моя частка, а

You cannot copy content of this page