Liudmila

– Ні, зачекайте… Ви, здається, щось переплутали. Тому що у мого батька немає дружини… Він… – промовила Інга трохи розгублено. – Нічого я не переплутала. Просто ти не

– Ліка, привіт! – Почула Анжеліка, виходячи з крамниці з сумкою продуктів. Вона обернулася і побачила свою університетську приятельку Віку. – Кажуть, що ти в суботу на весіллі

– Була в нас у Заріччі Любов, а по-простому – Любка. Жінка видна, голосиста, працювала на пошті – всі новини перша знала, всі посилки на імена пам’ятала. –

– Тату, мені потрібна твоя допомога… – Максим протиснувся до кабінету і майже пошепки промовив ці слова. Володимир Петрович відірвався від екрана, зняв окуляри, уважно подивився на сина.

– Мамуль, а я на городі у тебе перець бачила: він гіркий, чи який? Дай мені, будь ласка, пару штук, тільки червоних, стиглих прям. Оля такими безневинними очима

– Квартиру отримає той, хто перший матиме сім’ю, – бабуся примружилася й окинула поглядом присутніх. – Але тільки не аби з ким. Це вам не перегони. Уся сім’я

– Ти її не впізнаєш! Її ніби підмінили після весілля! Ходить вся така пихата, ну прямо царівна! І то їй не так, і це не так. І Вітьку

Пригнічений Василько повільно брів зі школи, – закінчився його перший навчальний рік. Вчителька видала табель і, як він і припускав, по письму красувалася жирна «3». – Так, –

– Варю, ти пам’ятаєш, що в суботу ми йдемо на обід до батьків? – Так, твоя мама мені дзвонила, просила приготувати салат, який їй так сподобався на твоєму

– Тимофій, ти пам’ятаєш, у п’ятницю до мене Ліка з Андрієм приїдуть? – невинно спитала Віра, поки мила яблуко на кухні. Якби ви знали, як він сподівався, що