Liudmila
– Змирись, розлучення неминуче, – сказав Вадим впевненим тоном, ніби був не вдома, а на нараді. – І прийми все, як є. – Прийняти твою зраду? – Запитала
Мати марила, діти насилу усвідомлювали, що це останні миті, коли вона поряд… Несподівано з її вуст злетіло перше і, як виявилося, останнє виразне слово: – Мишко… Діти переглянулись.
Семен Аркадійович овдовів дуже рано. Синові тоді було дванадцять років. Довелося чоловікові стати хлопцеві не лише батьком, а й матір’ю. Шукати заміну дружині він навіть не намагався: дуже
– Мамо! Але ж ви обіцяли бабусі! – Хто обіцяв? Ми? Не було такого! Ти дівчинка велика, живи самостійно, вистачить милостей чекати. Бабусі ми там щось обіцяли… –
– Мамуль, пам’ятаєш, я казав, що хочу познайомити тебе зі своєю дівчиною? Ну, власне, ось вона! – Що?! Тільки не вона! Ви жартуєте?.. Анжела, як ти могла?! У
Валентина сиділа на кухні, згорбившись і опустивши руки на коліна. Зробити треба було багато, але сил не було. Нарешті вона встала і почала розвантажувати посудомийну машину. Посуду було
– Ксеніє Вікторівно, ви не бачили червону теку з документами? Я залишав її на журнальному столику, – Мирон був не на жарт стривожений втратою. Він встиг обшукати всю
Варвара провела доньку Арину поглядом у вікно, та поїхала в місто, у неї сесія. Донька навчалася заочно в інституті, тому що не могла залишити матір одну в будинку,
Олена мало не пролила каву на блузку, коли почула слово “спадщина”. Дзвонила якась жінка, представилася нотаріусом. – Лідія Іванівна Волкова, ваша тітка? – Тьотя Ліда? Але ж ми…
Поліну життя не ляскало, воно шмагало її з розмаху, випробовуючи на міцність. Під його стусанами жінка то гнулась, схиляючись до землі, як верба на вітрі, то гордо випростувалася,