– Таке тільки свиням подають! – гаркнула Тамара Григорівна, а наступної секунди в невістку полетів кухоль з водою
– Таке тільки свиням подають! – гаркнула Тамара Григорівна, а наступної секунди в невістку полетів кухоль з водою. Дякую, що хоч пластмасовий. Він потрапив прямо в живіт Ірині,
– Ти ж знаєш, що я брехати не вмію! Що ти хочеш від мене почути? Що ти маєш розкішний вигляд? – Сказала мати, підібгавши губи
– Господи, це ж катастрофа, а не сукня! Ти в ній схожа на шинку в сіточці. У дзеркало не дивилась, чи що? З твоєю фігурою тільки туніки носити!
– А чого ти ображаєшся? Я тобі очі розплющила, між іншим! А то так і ходила б, рогами в стелю упираючись… А уяви, якби на моєму місці була якась ліва баба! Я хоч здорова…
– А чого ти ображаєшся? Я тобі очі розплющила, між іншим! А то так і ходила б, рогами в стелю упираючись… А уяви, якби на моєму місці була
– Тобі що – важко моїй матері допомогти? – Кирюша, якщо ти вважаєш, що твоя мама потребує допомоги, піди й допоможи їй сам! Моя мама – ровесниця твоєї, а вікна у себе у квартирі сама миє, – відповіла Аня
– Ну, як, Анюто, виживаєш? – Запитала подругу Настя. – Ось саме, виживаю, – відповіла та. – Якби я могла тільки припустити, що таке може статися, то я
– Правильно Сашко робить, що гуляє від тебе! – кричала на Надю свекруха. – Нічого не встигаєш робити, ти погана дружина і мати ти ніяка! Дав же Бог невістку таку нікчемну!
– Правильно Сашко робить, що гуляє від тебе! – кричала на Надю свекруха. – Нічого не встигаєш робити, ти погана дружина і мати ти ніяка! Дав же Бог
Настя вже не намагалася бігти за матір’ю, розуміючи одне – вона її покинула…
– Мамочко, будь ласка, не віддавай мене їм, – плакала на весь голос п’ятирічна Настя, чіпляючись за мамину руку. Але Олеся, стиснувши зуби, затьмареним поглядом з ненавистю дивилася
– І про заповіт подумай, я ж його брат, мені все по праву має належати!  Ти ж одна, нікого немає, а ми сім’я. Кому все дістанеться після тебе? Не державі ж віддавати? – Видав брат покійного чоловіка
Все життя Наталя жила заради чоловіка та дочки. Зустрілися вони з Василем випадково. Він прийшов на побачення з іншою дівчиною, чекав на неї, а вона не прийшла. Наталка
– Ти Тимуру маєш вдячною бути, що заміж тебе взяв! – Продовжувала говорити Емма Рустамівна. – Ти ж розумієш, що таких, як ти, з дитбудинку, не особливо розбирають
– Я тобі швидку викликала, тільки не надумай нікому розповідати, що тебе чоловік розфарбував! Скажеш, що впала, – суворо сказала Емма Рустамівна своїй невістці. – Жаліти тебе все
– Ти все, що хочеш, можеш говорити, а я не дозволю обманювати мого сина! – продовжувала говорити свекруха. – Ти тут більше не живеш!
– Ну і що ти тепер ревеш? Так тобі й треба! – Лаяла Світлану свекруха, – треба було чоловікові приділяти більше уваги, а не гуляти незрозуміло де! –
– Бач, панич який! Я їм, значить, іпотеку сплатила, думала, що вони тут бідують, а він ікру ложками жере! – Репетувала теща
– Бач, панич який! Я їм, значить, іпотеку сплатила, думала, що вони тут бідують, а він ікру ложками жере! Алла Костянтинівна сказала це так, що Артем мимоволі зупинився

You cannot copy content of this page