Liudmila
Людмила Василівна стояла біля плити та смажила котлети. Багато котлет. На пательні було вісім штук, але цього було мало для сім’ї з п’яти людей. Точніше, офіційно у квартирі
– Навіть не думай! Мамо, ти в собі? Сама себе чуєш? Він тебе одразу виселить, невже ти не розумієш? – Софіє, не сперечайся зі мною! Я так вирішила!
– Голубці тут завжди відмінні, – Ігор Сергійович відсунув спорожнілу тарілку убік, – батько твій гарного шеф-кухаря знайшов. – А ось салати не завжди вдаються. Сьогоднішній «Цезар», наприклад,
– Як зручно виходить! Я заощаджую на собі кожну гривню, ходжу, як не знаю хто, а ти на свій день народження зібрався в ресторан?! Не жирно? – Олено,
Жила-була звичайна родина: Сергій Євгенович Потапов – лікар-стоматолог, його дружина Ганна Геннадіївна – менеджер турагентства, та їхні діти чотирнадцятирічна Ксюша, та восьмирічний Антон. Жили вони у стандартній трикімнатній
– Не розраховуй на нас, – сказав син, і в слухавці почулися гудки. Олена стояла біля вікна, стискаючи телефон у спітнілій долоні. За склом повільно падав сніг, такий
Кожного понеділку Тетяні зазвичай дзвонила старша сестра Маргарита. Жила вона в іншому місті вже давно, одразу, як вийшла заміж. А відколи не стало їхньої мами, а Тетяна розлучилася,
– Знову?! Слухай, Надю, для кого вона взагалі дитину на світ приводила? Для себе, чи для нас? Я приходжу з роботи, хочу повечеряти, розслабитися, провести час із тобою,
– Мамо, тут така річ… У нас неприємності. Господарка попросила квартиру звільнити, й терміново. Ти розберися в моїй кімнаті, звільни якнайбільше місця. – Ми до тебе сьогодні приїдемо,
– Наташа, ти не поспішай, подумай ще раз, – говорила племінниці тітка Ліза. – А що, як не впораєшся? Подивися, які зараз діти. – Ти сама ще дитина