Liudmila
Світлана готувала вечерю, коли в замку обернувся ключ і її чоловік Андрій, увірвався на кухню, навіть не роззувшись. Очі його горіли, він захекався і важко дихав – явно
– Та ти повинна дякувати чоловікові, що він тебе ще терпить! Якби я була мужиком, давно б з тобою розлучилася, – прошепотіла мама доньці на вухо, ще не
Минуло вже сорок днів, як Настя поховала чоловіка. А на сорок перший день у двері хати постукав Микола. – Настю, у мене до тебе є одна розмова, –
– Мамо, ви вдома? – голос Андрія у телефоні звучав незвично глухо. – Так, сонечко. Щось сталося? – Олена одразу відчула недобре. – Можна я приїду? – Звісно,
– Не буде в тебе щастя в житті, Маріє, доки доброти не навчишся! Таку злидню, як ти, ще пошукати треба! – Віра Іванівна глянула сердито, встала й зашкутильгала
– Тоді поверни мені мою зарплату! Я сам вирішу, кому допомагати! – Закипів Влад. Тяжкі свинцеві хмари низько нависли над містом, ніби сама природа співчувала чужій біді. Небо
– Люба, кажи швидше, що там у тебе. У мене купа справ, а ти раптом вирішила мене по кафешках тягати! – роздратовано пробурчала Валентина Павлівна, грюкнувши сумкою об
– Звісно, я можу привезти речі. У нас там боді, комбінезони, костюми… Все у відмінному стані. Тільки, ну, ти ж розумієш… Не безплатно. Час зараз складний… Олеся на
– У тебе що, хтось на боці з’явився? Я чоловічої ласки не бачу вже третій місяць! Та що там… Я й самого тебе майже не бачу! Володимир відірвався
Чоловік скуштував суп, скривився і став неохоче сьорбати, їсти ж після роботи хотілося. Дружина перехопила його погляд і роздратовано запитала: – Що знову не так? – Іра, знову